Тутешні "просвітяни" звозили молодь до Холодного Яру
Якось на одному із засідань світловодського відділення Всеукраїнського товариства "Просвіта", коли обговорювались плани поїхати відвідати цитадель української вольниці Холодний Яр, слово мовив один "просвітянин". Мов, так і так, ми (і без того — свідомі громадяни) їздимо туди щороку, а було би набагато корисливіше звозити туди нашу молодь — нехай на власні очі пересвідчиться героїкою українців від часів Козаччини і до 20-х років минулого століття. Нехай побачить наша юнь, що далеко не всі українці покірно прогиналися перед загарбниками та тихо конали від голодоморів, а були й такі, що безжально нищили оцих самих загарбників…Воно-то так, погодилась решта, але їдемо-то ми за власні гроші. А для того, щоб молодь залучити — треба для початку її звозити туди "на халяву", а олігархів в нашій організації немає.
^ Реклама ^Тоді той "просвітянин" взяв на себе доручення роздобути спонсорську допомогу. Шукав недовго — в самому початку "контактів" свого мобільного телефону на літеру "Б" він наткнувся Беляя Олександра, столичного податкового начальника, який на останніх парламентських виборах балотувався у нардепи на нашому окрузі. І хоча той "просвітянин" не працював у його виборчій команді, йому щиро імпонували шляхетні устремління цього кандидата — то він на храм грошенят підкинув, то київських медиків-діагностиків запросив на округ (і у Світловодськ, у тому числі), то сільському барду допоміг на фестиваль "Червона рути" поїхати. Але ж то вибори були, а нові — хтозна, коли будуть… Тому "просвітянин" трішки сумнівався, телефонувавши Беляю. Та сумніви виявились, на щастя, даремними — пан Олександр радо зголосився допомогти, чим не зайвий раз підтвердив репутацію чуйної людини, якій не байдуже до розвитку духовності та відновленню історичної пам’яті українців і яка за будь-яких обставин не забуває про Світловодськ…
Отримавши жадану спонсорську допомогу, "просвітянин" звернувся до Миколи Середенка, керівника світловодської тур-агенції "Гелонія". Пан Микола виявився людиною свідомою — за помірну плату організував комфортабельний автобус. І 20 квітня молоді люди на чолі з головним світловодським "просвітянином" Сергієм Гайдуком, прибувши до місця призначення, наче у героїчну минувшину занурились — цього дня і наступного в холодноярських селах справжні волелюбні українці з усієї країни та закордоння вшановували борців за волю України різних епох. Адже саме в цих місцях була резиденція гетьмана Богдана Хмельницького. Точилась тут, починаючи від 1768 року, і гайдамацька Коліївщина на чолі з козаком Максимом Залізняком та сотником Іваном Гонтою проти польської шляхти. А у 1918-22 роках вже ХХ століття на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської, частини Дніпропетровської, Полтавської та Херсонської областей існувала навіть Холодноярська республіка з центром у селі Мельники, яка утворилася завдяки повстанню селян супроти большевистської навали. А головним отаманом понад 15-тисячного війська цієї республіки був потомствений козарлюга Василь Чучупака, який загинув у нерівному бою з "лаптьожниками" у квітні 1920 року. А чого вартий тисячолітній дуб у тамтешньому хуторі Буда — він так і зветься "Дубом Залізняка"… Саме з відвідання цієї реліквії розпочали світловодці своє перебування у Холодному Яру. А по обіді у сусідньому селі Медведівці вони стали очевидцями урочистого відкриття щорічної холодноярської "прощі". Вулицею до пам’ятника Залізнякові, під чаруючі звуки тулумбасів Чорних запорожців (таких собі козацьких тамтамів) пройшли учасники. Вже там до них звернулися сільський голова Олександр Дискант та президент Історичного клубу "Холодний Яр", столичний публіцист, історик та громадський діяч Роман Коваль. Саме його можна сміливо назвати "реаніматором" історичної значимості для України цих теренів. На жаль, ані центральні телевізійники, ані тамтешні — черкаські — на зйомки цієї церемонії не прибули. А були, як не прикро за співвітчизників, телевізійники Першого каналу телебачення… Латвії. Щоправда трохи згодом підтягся і український "5-й Канал". Після козацького параду відбулася мандрівка у навколишні Івківці, які вважаються родинним селом Максима Залізняка, де до його пам’ятника було покладено квіти і відбувся мітинг, на якому слово мовили той же Коваль і нардеп від ВО "Свобода", а кобзар Тарас Силенко заспівав геройських козацьких дум. Символічним і видовищним був опісля цього похід на гору Семидубова, за кілька кілометрів від Івківців. Там, за однією із версій, поховано гетьмана Хмельницького. Після чого основне дійство знов перемістилось до Медведівки. Тут козаки продемонстрували екстремальні свої забави… Чимало юних світловодців тут зробили для себе відкриття, що "Гопак" — це не лубочний танок українців, що перебувають на підпитку, а грізне (азійські і поряд не валялись) бойове мистецтво. Мірялись козаки і чубами, і лаву на лаву ходили, і на шаблях бились. А надвечір тут же розпочався акустичний концерт відомих українських виконавців, серед яких також і відомий у Світловодську по виборам до Верховної Ради, лідер гурту "Тінь Сонця" Сергій Василюк. Хоча на цю годину світловодська делегація, сповнена вражень, вже поїхала додому. А холодноярське дійство продовжилось ще й наступного дня, адже на черзі було ще й пошанування у навколишньому селі Мельники отамана Чучупака та інших звитяжців боротьби за волю України більш сучасної доби.
Віталій Асауленко
Фото автора
Отримавши жадану спонсорську допомогу, "просвітянин" звернувся до Миколи Середенка, керівника світловодської тур-агенції "Гелонія". Пан Микола виявився людиною свідомою — за помірну плату організував комфортабельний автобус. І 20 квітня молоді люди на чолі з головним світловодським "просвітянином" Сергієм Гайдуком, прибувши до місця призначення, наче у героїчну минувшину занурились — цього дня і наступного в холодноярських селах справжні волелюбні українці з усієї країни та закордоння вшановували борців за волю України різних епох. Адже саме в цих місцях була резиденція гетьмана Богдана Хмельницького. Точилась тут, починаючи від 1768 року, і гайдамацька Коліївщина на чолі з козаком Максимом Залізняком та сотником Іваном Гонтою проти польської шляхти. А у 1918-22 роках вже ХХ століття на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської, частини Дніпропетровської, Полтавської та Херсонської областей існувала навіть Холодноярська республіка з центром у селі Мельники, яка утворилася завдяки повстанню селян супроти большевистської навали. А головним отаманом понад 15-тисячного війська цієї республіки був потомствений козарлюга Василь Чучупака, який загинув у нерівному бою з "лаптьожниками" у квітні 1920 року. А чого вартий тисячолітній дуб у тамтешньому хуторі Буда — він так і зветься "Дубом Залізняка"… Саме з відвідання цієї реліквії розпочали світловодці своє перебування у Холодному Яру. А по обіді у сусідньому селі Медведівці вони стали очевидцями урочистого відкриття щорічної холодноярської "прощі". Вулицею до пам’ятника Залізнякові, під чаруючі звуки тулумбасів Чорних запорожців (таких собі козацьких тамтамів) пройшли учасники. Вже там до них звернулися сільський голова Олександр Дискант та президент Історичного клубу "Холодний Яр", столичний публіцист, історик та громадський діяч Роман Коваль. Саме його можна сміливо назвати "реаніматором" історичної значимості для України цих теренів. На жаль, ані центральні телевізійники, ані тамтешні — черкаські — на зйомки цієї церемонії не прибули. А були, як не прикро за співвітчизників, телевізійники Першого каналу телебачення… Латвії. Щоправда трохи згодом підтягся і український "5-й Канал". Після козацького параду відбулася мандрівка у навколишні Івківці, які вважаються родинним селом Максима Залізняка, де до його пам’ятника було покладено квіти і відбувся мітинг, на якому слово мовили той же Коваль і нардеп від ВО "Свобода", а кобзар Тарас Силенко заспівав геройських козацьких дум. Символічним і видовищним був опісля цього похід на гору Семидубова, за кілька кілометрів від Івківців. Там, за однією із версій, поховано гетьмана Хмельницького. Після чого основне дійство знов перемістилось до Медведівки. Тут козаки продемонстрували екстремальні свої забави… Чимало юних світловодців тут зробили для себе відкриття, що "Гопак" — це не лубочний танок українців, що перебувають на підпитку, а грізне (азійські і поряд не валялись) бойове мистецтво. Мірялись козаки і чубами, і лаву на лаву ходили, і на шаблях бились. А надвечір тут же розпочався акустичний концерт відомих українських виконавців, серед яких також і відомий у Світловодську по виборам до Верховної Ради, лідер гурту "Тінь Сонця" Сергій Василюк. Хоча на цю годину світловодська делегація, сповнена вражень, вже поїхала додому. А холодноярське дійство продовжилось ще й наступного дня, адже на черзі було ще й пошанування у навколишньому селі Мельники отамана Чучупака та інших звитяжців боротьби за волю України більш сучасної доби.
Віталій Асауленко
Фото автора
