Перший, кому довелося вкусити ці здобутки демократії, виявився СП ТОВ "Світловодськпобут" — підприємству було відмовлено у подовжені терміну користування когенераційною установкою. (Це таке устаткування, яке, виробляючи тепло, може паралельно виробляти й електроенергію, яка, знов таки, використовується на потреби підприємства, що значно дешевше струму, який би закуповувався у Обленерго. Прим авт.). Варто зазначити, що кілька останніх років поспіль, "Світловодськпобут" отримував у міськради таке подовження без особливих перешкод. А от цього року — така невдача…

В блоці врегулювання архітектурно-земельних відносин не поталанило підприємцеві Шевченку. Вже остаточно. Річ у тім, що обранці кілька сесій поспіль аж ніяк не могли визначитись: давати чи не давати йому в оренду кількасот квадратних метрів землі поряд із його піццерією на Калініна — на дозвіл не вистачало голосів і на відмову, також, не вистачало. І ось тепер більшість проголосувала за відмову, зваживши, вірогідно, на те, що землі під його харчевнею буде достатньо.

В організаційних питаннях, які озвучував керуючий справами міськвиконкому Вадим Туманов, міськдепи вирішили не називати місцину на розі вулиць Куйбишева і Котовського (по дорозі на кладовище) сквером Перемоги — на їх переконання, місце це явно не презентабельне. На жаль, жоден з них не привернув увагу до самих персон, іменами яких названі ці вулиці. (І це на 22-му році Незалежної України!). Що ж, зробимо це за них… Валеріан Куйбишев — вірний соратник Сталіна, який у 1932-33 роках очолював Комітет по заготівлі сільгосппродуктів. Тобто, ця сволота має пряме відношення до винищення голодом мільйонів українців. Інша сволота — Гриня Котовський — звичайнісінький краснопузий бандит, який, полонених, що зверталися до нього українською, відправляв прямісінько на розстріл, приговорюючи: "там тєбя паймут". (Ось на яких вулицях світловодці "мають честь" проживати. Тож нехай тоді не скиглять, що житіє в Україні вкрай нікудишнє. Адже, відомо: як корабель назвеш — так він і попливе. Ремарка автора)…

Та все ж найбільш спірним питанням стало питаннячко по пансіонату "Славутич", земельну ділянку під яким прагне отримати Володимир Солонін — соратник і колега Валентина Козярчука як по міськраді, так і по ковбасно-м’ясній імперії "ВК і К". Одуматись міськдепів від прийняття позитивного (для Солоніна) рішення приїхав аж із Кіровограду закликати керівник управління судового захисту Федерації профспілок України та одночасно представник ПрАТ "Кіровоградтурист", до якого належить "Славутич" і яке, в свою чергу, входить в цю Федерацію. Представився він нерозбірливо (єдине, що вдалося розібрати — звуть його Юрієм)… Говорив пан Юрій довго. Та, якщо коротко, то, зі слів кіровоградського гостя, стало зрозуміло, що "Славутич" збанкрутів украй. І Державна виконавча служба виставила його лотом на аукціонні торги, які було оголошено на 26 жовтня поточного року. Та цього дня на торгах, зазначив оратор, не було й близько представника ДВС. Але це не зашкодило їх провести. До того, за словами пана Юрія, — за якихось 15 хвилин. В результаті чого головний корпус "Славутича" викупило ПП "ВК і К" за 594 тисячі гривень, збільшивши початкову ціну лишень на 10 тисяч гривень. Що наочно, зазначив пан Юрій, є типовою схемою рейдерського захоплення. Адже незалежна експертиза Торговельно-промислової палати, наголосив він, оцінила пансіонат, як мінімум, у 2,7 мільйона гривень. Тож, закликав кіровоградський гість обранців не поспішати, а відправити це питання на доопрацювання — аж поки з цим ділом, яким займається Генеральна Прокуратура України, не розбереться остаточно Кіровоградський Господарчий суд.


Та тут деякі міськдепи, попри свої фракційні розбіжності, ополчилися на кіровоградського "варяга". Так Микола Сопільняк (фракція "Батьківщина"), який ледь не на кожній сесії сперечається із "козярчуківцями", цього разу вступився за своїх "ідеологічних" опонентів… А куди ж дивилася ваша профспілка, вибухнув він, коли "Славутич" занепадав протягом чотирьох років: відключений від централізованого опалення, перетворювався на руїну, а працівники його сиділи без зарплати. А тепер, мовляв, коли смажений півень клюнув, "Кіровоградтурист" оговтався — бачте, заниженою вартістю дорікають… Та попри цей спіч і кілька подібних, обранці таки відправили це питання на доопрацювання.


У депутатських запитах, найбільш цікавим був запит Олексія Ґусєва. Він привернув увагу колег на те, що, у той час, як усі торгівельні точки міста торгують спиртним, як того забажала міська влада, до 10-ї вечора, супермаркет АТБ, після того, як перейшов на цілодобовий режим роботи, торгує бухлом у тому ж таки (цілодобовому) режимі… Розібратися з цим неподобством у місячний термін (і доповісти на грудневій сесії) має головний економіст міста Гаврилюк.


А в площині відповідей на депутатські запити, найдовше довелося простояти за трибуною виконуючому обов’язки головлікаря Світловодської ЦРЛ Олегові Щербині (його попередник, Дмитро Моісеєнко, як виявилось, звільнився за власним бажанням за лічені до цієї сесії дні).

Перший свій "двобій" він тримав із "батьківщинівкою" Таїсою Гончаренко, яка жовтневої сесії порушила питання щодо неналежного забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами. Так, відповів Щербина, кілька місяців поспіль, через загальнодержавну тендерну ситуацію, і у Світловодську відчувався гострий брак у державному (безоплатному) забезпеченні цими препаратами. Але, зазначив він, наразі ситуація виправляється — станом на середину листопада, Світловодська ЦРЛ інсулінових ін’єкцій централізовано отримала на 513 тисяч гривень, гуманітарно — на 6,5 тисяч. А з міського бюджету на них виділено 32,6 тисяч. Відтак, райдужно підсумував в.о. головлікаря, до кінця року у місті не повинен залишитись жоден діабетик, не обласканий державою. Та всупереч таких реляцій, Гончаренко наполягла на залишенні цього запиту на контролі. У якості аргументу, вона продемонструвала кілька упаковок інсулінових препаратів, які діабетики все ще вимушені купувати за свої гроші, бо "централізовані", як правило, або обмежені у кількості, або не ті, що треба. А вартість однієї упаковки якісного інсуліну варіюється від півтисяч до тисячі гривень...


Не вельми зручно почувався Щербина, відповідаючи і на наступний запит… Як нескладно здогадатися нашим читачам, які відслідковують наші сесійні репортажі, цей запит стосувався долі молодого чоловіка, який на початку нинішнього тисячоліття лишився кількох пальців правої руки і з якого років зо десять тому тую інвалідність було знято… За її поновлення вже понад року бореться згадуваний Сопільняк. І хто тільки із медичного начальства не доповідав на цей запит, та міськдеп (а колеги, залишенням цього запиту на контролі, солідаризувалися із ним) продовжує кваліфікувати дії тутешніх "ескулапів" (і обласних) як байдужість та бюрократичну тяганину. І відповідь Щербини про те, що у ЦРЛ є принципова домовленість із обласною Медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) на повторне обстеження безпалого громадянина, і те, що він (Щербина) у терплячці чекає, коли той громадян таки відгукнеться на цю милість, викликала у Сопільняка сарказм та іронію, яку від продемонстрував читанням офіційної відповіді облМСЕК на звернення до неї того безпалого небораки... Лейтмотив цієї відповіді, полягає тому, що цьому громадянинові необхідно повторне обстеження, бо, Сопільняк процитував оригінал: "ваше здоров’я могло змінитись". А це означає, заключив міськдеп, що обласні МСЕКівці прирівняли цього громадянина до… ящірки: адже, як відомо, лише у цих тваринок наново відростають відірвані кінцівки. Тож, не дивно, що депутатський контроль було пролонговано.


Але завершилась сесія таки на мажорній ноті — секретарка міськради Зінаїда Климчук зачитала подяку на адресу "регіоналів" Любові Чекаленко та Миколи Ільєвського від власівської громадської організації "Вогник" за сприяння у газифікації кількох селищних вулиць. Вдячність ця була наскільки значною, що одна із "Вогника" — пані Валентина прибула на сесію особисто аби вручити зазначеним обранцям квіти та розцілувати їх.


Віталій Асауленко
Фото автора