Вознесіння Господнє
Після Воскресіння Христос неодноразово являвся учням Своїм і навчав їх тайнам Царства Божого. У сороковий день Він явився їм останній раз у Єрусалимі. Розмовляючи з учнями, Спаситель вивів їх з міста і направився до гори Елеонської. Дорогою Ісус дав апостолам останні настанови і заповідав, щоб вони не розходилися з Єрусалиму, а чекали сходження Святого Духа.
— Іоанн хрестив водою, а ви через декілька днів після цього будете хрещені Духом Святим… Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Єрусалимі і у всій Юдеї і Самарії і навіть до краю землі.
Сказавши це, Господь благословив апостолів і почав віддалятися від землі, тобто возноситися на небо. Хмара взяла Його з виду їхнього. Учні стояли і дивилися у слід Йому. Тоді з’явилися перед ними два ангели у білих ризах і сказали:
— Мужі Галілейські! Що ви стоїте і дивитеся на небо? Це Ісус, що вознісся від вас на небо, прийде таким же чином…
Після цього апостоли повернулися в Єрусалим з великою радістю і залишалися всі разом, чекаючи на сходження Святого Духа. Всі вони перебували у молитві, будучи завжди у храмі Божому, прославляючи і дякуючи Бога. З ними були деякі жінки і Пресвята Богородиця. У ці дні, помолившись, апостоли обрали з інших учнів Христових дванадцятого апостола (ним став Матвій) замість Іуди Іскаріота.
Вознісся Господь від нас на небо для того, щоб дати і вказати нам шлях на Небо і бути нашим провідником. До Вознесіння Господнього ніхто з людей не мав шляху до Неба:
"ніхто не посходив на небо, — говорить апостол, — як тільки зійшовший з небес" (Ін. 3, 13).
До цього ніхто не міг піти на небо, хоча був би і праведним перед Богом, і святим. Угодним був Господу Ной. Праведними були Авраам, Ісак, Яків, про праведність котрих говорить цар Манасія: "Не положив покаяння праведним Аврааму і Ісаку і Якову, що не согрішили перед Тобою" (2 Пар. 36).
Непорочним був Йосип Прекрасний і Мойсей. Святим був й Ісус Навин, що зупинив сонце. Святими були й інші угодники Божі у Старому Завіті, але ніхто з них до Христа не міг увійти на небо. Коли ж Господь наш Ісус Христос прийняв людське єство і вознісся на небо, тим самим явив для всього роду людського шлях до небес. По ньому пішли слідом за Ним, виведені з аду душі святих праотців і пророків. По ньому йшли апостоли, святителі, мученики і сповідники. Ним і сьогодні йдуть достойні і праведні люди, що слідують по стопам Христовим крізь терени спокус, жалю і печалі, омиваючи душі свої сльозами покаяння, почуттям глибокої любові до Бога і ближніх своїх з вірою «непостидною» і надією "неприложною" у серці. Після вознесіння на небо Господь за Своїм обіцянням постійно перебуває серед віруючих на землі і знову прийде на землю видимим образом, щоб судити живих і мертвих, які воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне життя, котре для істино віруючих буде блаженним, а для невіруючих і нерозкаяних грішників — мукою.
Протоієрей Віталій.
