В Совєтському Союзі, — бравує молодик з рекламної паузи, — сексу не було. А у нього був. І кидь пігулку до рота... Нині в Україні сексу навалом. А от фахової інформації (саме фахової) щодо міжстатевих взаємин — не вельми. Цю прогалину ми і спробували хоч частково заповнити, поговоривши із завідуючою жіночою консультацією, лікарем кабінету планування сім’ї, дитячої та підліткової гінекології Світловодської ЦРЛ Галиною Петронюк.

— Пані Галино, наскільки можна вірити рекламам та анотаціям до препаратів, призначених для стимуляції сексуальної могутності?

— Їхнє правильне застосування покликане принести насолоду обом партнерам. Але, наголошую, правильне. А це обґрунтувати може лише медичне обстеження і консультація із спеціалістом. Бо, наприклад, якщо у чоловіка недостатність гормону тестостерону: тоді хоч кілька таблеток з’їж — результативність не зросте. А якщо й зросте — то мізерно.

— А якщо результативність і без таблеток висока — он весна на дворі. І настільки висока, що і місячні у партнерки не діють як "червоне" світло...

— Це вже, як кажуть, на любителя. Тим більше, що у жінки в "критичні" дні спостерігається підвищення сексуальності, що обумовлено сплеском гормонів. Хоча, з чисто гігієнічного боку — таке любительство виглядає сумнівним. Як — і з фізіологічного... Адже, відомо, що матка під час місячних найбільш вразлива навіть для незначної інфекції.

— А під час вагітності матка, як відомо, закрита... Разом з тим, чи не шкідливий секс для вагітної партнерки та її плоду?

— Якщо вагітність протікає нормально і не рекомендовано якихось застережень з боку гінеколога, сексом можна займатися аж до самих пологів. Що ж до плоду, то він захищений м’язовою маточною стінкою, амніотичним міхуром і слизовою пробкою, що перекриває шийку матки. Відтак, дитинці, власне кажучи, байдуже до того, що відбувається ззовні її тимчасового "житла".

— Раз ми вже заговорили про жіночу сексуальність, скажіть, що то за визначення — "шаленість матки"? Він плід чоловічих пліток, чи таки має реальне (медичне) підґрунтя?

— Гіперсексуальність, або німфоманія є хворобою, що полягає у болісному сексуальному бажанні, задоволення якого призводить до психологічного і фізичного виснаження її партнера, або до пошуку якомога більше партнерів. Але не треба думати, що гіперсексуальність є "здобутком" лише прекрасної статі... Сатиріазіс (від цапоподібного античного божества Сатира) — вже приклад чоловічої хворобливої хтивості. І німфоманія, і сатиріазіс лікуванню піддається. Інша річ — психологічна реабілітація, особливо, для жінки. Адже далеко не всі оточуючі зрозуміють, що то вона була хвора, а не гуляща.

— Гучний пристрасний стогін під час сексу є ознакою гіперсексуальності? І чи треба з ним боротися? Особливо, коли проживаєш "хрущовці", із стінами з палець товщиною...

— Боротися кому: вам чи вашим сусідам? (посміхається)... Стримувати у собі стогін, вважають і медики, і психологи недоречно. Бо це природньо. А тим більше, що сексуальні емоції майже неконтрольовані. От тільки сусідів такої пристрасної пари це мало обходить...

— А буває й навпаки. Обом щось і те — не се, і так — не так... Наскільки обґрунтованим є визначення "статева несумісність"?

— Зустрічаються і такі випадки. І з кожним з них треба розбиратися окремо. Наприклад, жінці боляче займатися сексом, і партнери починають "грішити" на розмір чоловічого дітородного органу. Хоча насправді м’язи вагіни доволі еластичні — скоріш за все, жінка страждає на вагінізм. Або ще... Сексологи переконані, що основним органом, який "відповідає" за сексуальну пристрасність є... ніс. Запах від партнера (і не обов’язково — якийсь там неприємний сморід) здатний як розпалити бажання, так і пригнітити його. У Японії, наприклад, скарга на "не такий" запах від чоловіка або дружини є цілком аргументованим приводом для розлучення. Тому, повторюю, без індивідуальної консультації із спеціалістом справа не налагодиться.

— Не візьмусь судити, наскільки науковим є визначення, що кризи у сімейному житті мають певну циклічність — три, сім, і так далі, років... Це я до того, що деякі пари, долаючи кризу, або міняються парами, або додають собі третього партнера (чи партнерку)...

— А коли криза не минає — то ще й четвертого, п’ятого... (посміхається). Знаєте, це є свідченням, що між подружжям відсутнє повне взаєморозуміння. А може воно на якомусь етапі, з різних причин, обірвалось. Щоби жоден із подружжя не відчував на собі тиск і примус, я би порадила таким парам відверто поговорити між собою з метою знаходження спільного "знаменника". Адже справжнє кохання — це, окрім обопільної насолоди, ще і здатність партнерів поступатись одне одному. Це — жертовність, якщо хочете. Заради тої ж обопільної насолоди.