Аналізуючи роботу басейну
Послуговуючись мовою алегорії, басейн є найкоштовнішим „діамантом” в „короні” всього Міського спорткомплексу ім. А.Тузовського. Та, от парадокс: фінансування цього „діаманту” цьогорічний міський бюджет... не передбачив
Якось в двадцятих числах березня виконуючий повноваження міського голови, секретар міськради Геннадій Френкель заявив: плавальний басейн працюватиме рівно до 1 квітня. А вже буквально наступного дня людей, що прийшли поплавати, басейнова обслуга завернула, мов, все – басейн став...
Якось в двадцятих числах березня виконуючий повноваження міського голови, секретар міськради Геннадій Френкель заявив: плавальний басейн працюватиме рівно до 1 квітня. А вже буквально наступного дня людей, що прийшли поплавати, басейнова обслуга завернула, мов, все – басейн став...
^ Реклама ^- То, що ж, - звернувся ваш кореспондент до директора МСК Валерія Петренка, - Френкель збрехав?
- Ні. Не збрехав. Взагалі-то, розраховувалося, що басейн працюватиме, навіть, не до першого – до 15 квітня. Але, ціни на енергоносії, що різко „підскочили” з цього року, внесли свої корективи в роботу басейну. Ось чому Геннадій Юрійович і назвав 1 квітня завершальним днем „плавального” сезону 2008-9 років. Але дійсність виявилася ще більш суворішою. Судіть самі: готуючись до відкриття басейну з 15 жовтня минулого року, вартість води, якою була заповнена 800-кубова чаша басейну, обійшлася тоді нам у шість тисяч гривень. А вже квітні за таку ж кількість води треба вже платити – одинадцять тисяч. А її ще треба нагріти до відповідного градусу... Сюди додайте і вартість електроенергії, яка, також, не залишилась на минулорічному рівні.
- А міський бюджет... Чому ж він „не пристав” на допомогу?
- Це не до мене запитання. Але зазначу, кошторис міського бюджету на поточний рік, який приймався наприкінці року минулого, врахував потреби спорткомплексу, але, без...басейну (на той час він ще не „запустився”). Згодом – ближче до квітня – з’ясувалось, що басейн „з’їв” всі кошти, закладені на увесь МСК... Дуже надіюся, що міськрада, коли уточнюватиме бюджет, врахує цей факт і підтримає наш міський оздоровчо-спортивний заклад і не погасить його заборгованість за енергоносії коштами, які ми акумулювали за рахунок благодійних внесків.
- Тобто, ви говорити про плату відвідування басейну? До речі, скільки заробили?
- Спорткомплекс, як бюджетна організація, не має права займатися комерційною діяльністю. Тому, ті 20 гривень за годину перебування в басейні для дорослих і 15 – для дітей ми провели по статті „благодійні внески”, що сукупно склало приблизно 56 тисяч гривень. А майже удвічі більшу суму ми заборгували за енергоносії. Саме на цю суму спорткомплекс розраховує від уточнення міського бюджету. А ті 56 тисяч ми б витратили на профілактику водогінних та вентиляційних систем, які показали не вельми бездоганну роботу, та на косметичні ремонти самої чаші басейну разом з приміщеннями, з ним пов’язаними. Тай підфарбувати інший спортивний наш об’єкт – спортзал – не завадило б, на що, за найскромнішими підрахунками, потрібно п’ять тисяч гривень. А ще потрібно закупити гіпохлорит (щонайменше – дві тони) для знезараження басейнової води, який, також, постійно росте у ціні. Тому, повторюю: якщо міськрада вирішить оці благодійні внески використати на погашення нашого боргу – про початок наступного „плавального” сезону в міському басейні можна забути...
- Напевне, передчасне закриття басейну не лише емоційно засмутило його відвідувачів, а й завдало певної матеріальної шкоди, враховуючи факт, що деякі з них купили, даруйте, благодійно внесли кошти, на придбання абонементів на відвідування басейну включно до 15 квітня...
- Дійсно, є у нас і такі відвідувачі. Але, переговоривши, з кожним з них окремо, ми їх запевнили – неповністю використані абонементи зберігатимуть свою „придатність” й у новому сезоні. Дай Боже, щоб він таки настав... Між іншим зазначу, що питома вага наших відвідувачів, це ті люди, що прийшли до басейну за рекомендацією лікарів. Тому наші медпрацівники, ретельно обстежуючи стан таких клієнтів від їх першого занурення, констатують у багатьох з них помітне покращення стану здоров’я: хто позбавився сколіозу, хто нормалізував артеріальний тиск і тому подібне. А одна наша постійна відвідувачка встановила своєрідний рекорд – за півроку вона скинула аж 16 кілограмів надмірної ваги! Як визнають наші медики (а вона з ними, безперечно, згодна), це насамперед – завдяки басейну. Тому, наголошую, збереження його нормального функціонування має носити для міської влади пріоритетне значення...
- Пригадую, коли після тривалої перерви запускався басейн, тутешні виробничники, „фірмачі” тощо ледь не божилися всіляко вас підтримувати і допомагати. То, чи виконують вони свої обіцянки?
- Знаєте, під час кризи кожен рятується самотужки, дбаючи, передовсім, про свої підприємства. І я це розумію. Єдине підприємство, що завжди „підставляло своє плече” – „Світловодськпобут”. Зокрема, його друга котельня, які і обігрівала спорткомплекс, і постачала сюди гарячу воду. А його висококваліфіковані працівники, за першим же викликом, фактично моментально прибували задля усунення різного роду неполадок. За що, не можу не сказати уклінне спасибі генеральному директорові „Світловодськпобута” Сергію Яременку, головному інженерові Олександру Сичу, начальникові названої котельні Лідії Васько, усім працівникам, які не полишали нас наодинці з різними форс-мажорними обставинами. І взагалі, була б моя воля, - я, з метою повноцінного функціонування басейну, приєднав би його до „Світловодськпобута”. А з урахуванням скорого запуску когенераційної установки на котельні №2, яка виробляючи тепло, вироблятиме ще й електрострум, що дозволить нам суттєво зменшити енергетичні витрати – й поготів...
Що ж, наша розмова виявилась не позбавленою оптимізму. А зобов’язання Френкеля „зупинити” басейн саме 1 квітня можна розцінити як його безневинний першоквітневий жарт.
Віталій АСАУЛЕНКО
- Ні. Не збрехав. Взагалі-то, розраховувалося, що басейн працюватиме, навіть, не до першого – до 15 квітня. Але, ціни на енергоносії, що різко „підскочили” з цього року, внесли свої корективи в роботу басейну. Ось чому Геннадій Юрійович і назвав 1 квітня завершальним днем „плавального” сезону 2008-9 років. Але дійсність виявилася ще більш суворішою. Судіть самі: готуючись до відкриття басейну з 15 жовтня минулого року, вартість води, якою була заповнена 800-кубова чаша басейну, обійшлася тоді нам у шість тисяч гривень. А вже квітні за таку ж кількість води треба вже платити – одинадцять тисяч. А її ще треба нагріти до відповідного градусу... Сюди додайте і вартість електроенергії, яка, також, не залишилась на минулорічному рівні.
- А міський бюджет... Чому ж він „не пристав” на допомогу?
- Це не до мене запитання. Але зазначу, кошторис міського бюджету на поточний рік, який приймався наприкінці року минулого, врахував потреби спорткомплексу, але, без...басейну (на той час він ще не „запустився”). Згодом – ближче до квітня – з’ясувалось, що басейн „з’їв” всі кошти, закладені на увесь МСК... Дуже надіюся, що міськрада, коли уточнюватиме бюджет, врахує цей факт і підтримає наш міський оздоровчо-спортивний заклад і не погасить його заборгованість за енергоносії коштами, які ми акумулювали за рахунок благодійних внесків.
- Тобто, ви говорити про плату відвідування басейну? До речі, скільки заробили?
- Спорткомплекс, як бюджетна організація, не має права займатися комерційною діяльністю. Тому, ті 20 гривень за годину перебування в басейні для дорослих і 15 – для дітей ми провели по статті „благодійні внески”, що сукупно склало приблизно 56 тисяч гривень. А майже удвічі більшу суму ми заборгували за енергоносії. Саме на цю суму спорткомплекс розраховує від уточнення міського бюджету. А ті 56 тисяч ми б витратили на профілактику водогінних та вентиляційних систем, які показали не вельми бездоганну роботу, та на косметичні ремонти самої чаші басейну разом з приміщеннями, з ним пов’язаними. Тай підфарбувати інший спортивний наш об’єкт – спортзал – не завадило б, на що, за найскромнішими підрахунками, потрібно п’ять тисяч гривень. А ще потрібно закупити гіпохлорит (щонайменше – дві тони) для знезараження басейнової води, який, також, постійно росте у ціні. Тому, повторюю: якщо міськрада вирішить оці благодійні внески використати на погашення нашого боргу – про початок наступного „плавального” сезону в міському басейні можна забути...
- Напевне, передчасне закриття басейну не лише емоційно засмутило його відвідувачів, а й завдало певної матеріальної шкоди, враховуючи факт, що деякі з них купили, даруйте, благодійно внесли кошти, на придбання абонементів на відвідування басейну включно до 15 квітня...
- Дійсно, є у нас і такі відвідувачі. Але, переговоривши, з кожним з них окремо, ми їх запевнили – неповністю використані абонементи зберігатимуть свою „придатність” й у новому сезоні. Дай Боже, щоб він таки настав... Між іншим зазначу, що питома вага наших відвідувачів, це ті люди, що прийшли до басейну за рекомендацією лікарів. Тому наші медпрацівники, ретельно обстежуючи стан таких клієнтів від їх першого занурення, констатують у багатьох з них помітне покращення стану здоров’я: хто позбавився сколіозу, хто нормалізував артеріальний тиск і тому подібне. А одна наша постійна відвідувачка встановила своєрідний рекорд – за півроку вона скинула аж 16 кілограмів надмірної ваги! Як визнають наші медики (а вона з ними, безперечно, згодна), це насамперед – завдяки басейну. Тому, наголошую, збереження його нормального функціонування має носити для міської влади пріоритетне значення...
- Пригадую, коли після тривалої перерви запускався басейн, тутешні виробничники, „фірмачі” тощо ледь не божилися всіляко вас підтримувати і допомагати. То, чи виконують вони свої обіцянки?
- Знаєте, під час кризи кожен рятується самотужки, дбаючи, передовсім, про свої підприємства. І я це розумію. Єдине підприємство, що завжди „підставляло своє плече” – „Світловодськпобут”. Зокрема, його друга котельня, які і обігрівала спорткомплекс, і постачала сюди гарячу воду. А його висококваліфіковані працівники, за першим же викликом, фактично моментально прибували задля усунення різного роду неполадок. За що, не можу не сказати уклінне спасибі генеральному директорові „Світловодськпобута” Сергію Яременку, головному інженерові Олександру Сичу, начальникові названої котельні Лідії Васько, усім працівникам, які не полишали нас наодинці з різними форс-мажорними обставинами. І взагалі, була б моя воля, - я, з метою повноцінного функціонування басейну, приєднав би його до „Світловодськпобута”. А з урахуванням скорого запуску когенераційної установки на котельні №2, яка виробляючи тепло, вироблятиме ще й електрострум, що дозволить нам суттєво зменшити енергетичні витрати – й поготів...
Що ж, наша розмова виявилась не позбавленою оптимізму. А зобов’язання Френкеля „зупинити” басейн саме 1 квітня можна розцінити як його безневинний першоквітневий жарт.
Віталій АСАУЛЕНКО
