Незвичайні люди – поруч з нами
У повсякденному житті ми звикли до того, що відомих, незвичайних людей можна побачити по телевізору, прочитати про них в газеті чи журналі. Повірте, що це зовсім не так. Досить часто вони живуть і працюють поруч з нами.В ЦВПВ з 1994 р. працює Кошак Георгій Федорович (на фото). Багато років його знають колеги по роботі, через його руки пройшли сотні вихованців, але для всіх він був просто керівником гуртка з важкої атлетики. Людина надзвичайно проста, скромна, звичайної зовнішності.
^ Реклама ^Якось Георгій Федорович обмовився, що у нього є заповітна мрія — стати чемпіоном Європи з важкої атлетики у відповідній віковій та ваговій категорії. І це у 69 років! І вирішили ми зустрітися з ним, поспілкуватися, дізнатися про нього більше. Зустріч відбулася у спортивному комплексі, де Георгій Федорович проводив заняття.
Багато цікавого він нам розповів. Ми дізналися, що вже 50 років товаришує з важкою атлетикою. Після закінчення інституту працював вчителем фізкультури, тренером, інструктором зі спорту. І весь цей час тренувався і виступав на різних рангах чемпіонату України. В 1968 р. став "Кандидатом в майстри спорту СРСР". Пізніше була наполеглива праця змагання, успіхи і поразки, і знову тренування.
Після перерви вже у 2001 р. виступив на першості України і посів 4 місце. Це був старт до успіху.
2003 р.— срібна медаль на чемпіонаті України; 2005 р.— 1 місце на чемпіонаті Білорусії; бронзова медаль на чемпіонаті Росії. 2007 — чемпіон України; 2008 р. — чемпіон України та Білорусії.
Шлях до успіху був нелегким. Цьому передувала кропітка та наполеглива праця. Велику вдячність Георгій Федорович висловлює своєму наставнику і товаришу по команді збірної України, президенту Світловодського спортивного клубу "Русачі" Трефільєву Олександру за його всіляку підтримку та поради.
Розлучатися з важкою атлетикою Георгій Федорович не збирається. Тим більше, що він здійснив свою найзаповітнішу мрію — стати чемпіоном Європи. А оптимізму та наполегливості у нього вистачить.
Коли Георгій Федорович вийшов до нас у спортивному трико, вдягнувши всі свої незлічені нагороди, то нашому захопленню не було меж.
Його по-юнацьки стрункій атлетичній фігурі можуть позаздрити навіть 30-40-річній чоловіки. Юні журналісти побажали Георгію Федоровичу здоров’я здійснення всіх заповітних мрій. Подякували за ту добру та необхідну справу життя — це виховання здорової та сильної молоді. І щоб ще довго передавав свої знання та вміння підростаючому поколінню. Один з його вихованців — Смоляник Станіслав, у 2008 р. виконав нормативи майстра спорту. А інші його вихованці на запитання юних журналістів про те, що вони можуть сказати про свого тренера, всі в один голос відповіли: "Він — найкращий!"
Напевно, кожному з нас варто придивитись, озирнутися навколо себе: а раптом поруч з вами живе і працює така ж незвичайна людина, яка варта нашої уваги, гарного слова, подяки та поваги. І якщо ви таку людину знаєте, то розкажіть всім про неї.
Юні журналісти ЦВПВ
Д.Кузьменко, Н.Войтенко, Д.Моргун.
Багато цікавого він нам розповів. Ми дізналися, що вже 50 років товаришує з важкою атлетикою. Після закінчення інституту працював вчителем фізкультури, тренером, інструктором зі спорту. І весь цей час тренувався і виступав на різних рангах чемпіонату України. В 1968 р. став "Кандидатом в майстри спорту СРСР". Пізніше була наполеглива праця змагання, успіхи і поразки, і знову тренування.
Після перерви вже у 2001 р. виступив на першості України і посів 4 місце. Це був старт до успіху.
2003 р.— срібна медаль на чемпіонаті України; 2005 р.— 1 місце на чемпіонаті Білорусії; бронзова медаль на чемпіонаті Росії. 2007 — чемпіон України; 2008 р. — чемпіон України та Білорусії.
Шлях до успіху був нелегким. Цьому передувала кропітка та наполеглива праця. Велику вдячність Георгій Федорович висловлює своєму наставнику і товаришу по команді збірної України, президенту Світловодського спортивного клубу "Русачі" Трефільєву Олександру за його всіляку підтримку та поради.
Розлучатися з важкою атлетикою Георгій Федорович не збирається. Тим більше, що він здійснив свою найзаповітнішу мрію — стати чемпіоном Європи. А оптимізму та наполегливості у нього вистачить.
Коли Георгій Федорович вийшов до нас у спортивному трико, вдягнувши всі свої незлічені нагороди, то нашому захопленню не було меж.
Його по-юнацьки стрункій атлетичній фігурі можуть позаздрити навіть 30-40-річній чоловіки. Юні журналісти побажали Георгію Федоровичу здоров’я здійснення всіх заповітних мрій. Подякували за ту добру та необхідну справу життя — це виховання здорової та сильної молоді. І щоб ще довго передавав свої знання та вміння підростаючому поколінню. Один з його вихованців — Смоляник Станіслав, у 2008 р. виконав нормативи майстра спорту. А інші його вихованці на запитання юних журналістів про те, що вони можуть сказати про свого тренера, всі в один голос відповіли: "Він — найкращий!"
Напевно, кожному з нас варто придивитись, озирнутися навколо себе: а раптом поруч з вами живе і працює така ж незвичайна людина, яка варта нашої уваги, гарного слова, подяки та поваги. І якщо ви таку людину знаєте, то розкажіть всім про неї.
Юні журналісти ЦВПВ
Д.Кузьменко, Н.Войтенко, Д.Моргун.
