Бригада каменотесів на чолі з майстром умільцем М.Т. Дев'ятисильним виконала унікальну роботу. З місцевих гранітів треба було витесати блок за блоками всю споруду Обеліска. При тому, всі блоки від більшого до меншого накладалися один на одного і скріплювалися металевими стержнями, що забезпечило міць конструкції. До самого гранітного Обеліску було приєднано бетонне полотно, яке імітувало прапор. Дата на прапорі вказана від моменту закладки цього пам'ятника, хоча сам пам'ятник після тривалої унікальної роботи каменотесів був відкритий на початку листопада 1967 року і приурочувався черговій річниці жовтневої революції.

Цікаво відзначити, що на фотографіях, вміщених в публікації, не видно сучасного фону нашого міста, бо будівель, які його оточують, тоді ще не було. А територія засаджувалась царицею полів — кукурудзою. На території нинішнього ринку "Світанок" тоді формувалась зупинка для відстою автобусів, що розвозили робітників на ЗЧМ і Радіозавод. Всіх тих, хто виступав на мітингу, уже давно немає в живих.

Щодо Ані Атапіної. Вона тоді навчалась в СШ №3. Її мама Таміла Степанівна Шевченко там викладала географію. А її батько служив в силових структурах. Дівчина здобула вищу освіту. Стала інженером-будівельником. Після заміжжя отримала прізвище Дубовик. Багато років працювала на заводі чистих металів, брала активну участь у громадській діяльності. До речі, вона авторка багатьох поетичних творів, які регулярно друкувались на сторінках згаданої міськрайонної газети "Наддніпрянська правда", була членом обласного літературного об'єднання "Степ". Після закриття ЗЧМ Анна Валентинівна Дубовик працювала начальником ЖЕКу №1. Передчасна смерть вирвала її з життя. Дочка Анни Валентинівни Дубовик працює нині в апараті міської ради.

А тепер про саму капсулу. Вона виточена з цільного злитку металу, і складалася з двох частин. Одна загвинчується в іншу. В капсулу було вкладено послання до тих, хто святкуватиме 100-річчя жовтневої революції. Текст друкувався в міській друкарні на пергаментному папері, сподіваємось, що послання збереглося у доброму стані. Воно невелике і його зміст складає уявлення радянських людей про майбутнє своєї держави. Час вніс свої корективи. Радянської держави не стало. Інтрига залишилася. Чекати недовго.

Капсулу треба дістати і відкрити 7 листопада цього року.

А я знаю, що там написано…

Владислав Журавський,
почесний громадянин, ветеран краєзнавчого руху на Кіровоградщині