А на місці, де ця Капсула вмурована у гранітний прапор Обеліску, закарбовано, що закладена вона 7 листопада 1967 року — на 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції і що у ній — послання прийдешнім поколінням, яким належить дізнатися про її (Капсули) вміст рівно через 50 років — на 100-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Тобто, 7 листопада цього, 2017-го, року.



…Ажіотаж з тим, що ж там замурували тодішні комуністи з комсомольцями вже розпочався різними обговореннями у соціальних мережах. Інтриги цьому додало ще й те, що у деяких населених пунктах України особливо ретельні борці тоталітарним минулим від влади (хоча багато з них ще вчора зубрили Кодекс строітєля комунізма і марили партбілетом) вже розкупорили у себе подібні Капсули. Дочасно. Напевне, з перестраховкою — щоб не сталося чогось саме 7 листопада 2017 року.

І що ж там було? Наприклад, у сусідній Онуфріївці — купка напівзотлілих тогочасних газет. Бо їх, замотані у поліетилен, наслідники Великої Жовтневої соціалістичної революції умудрили увіпхнути у скриньку з… дерева, яка, теж, перетворилася за піввіку на порохню. Коротше, розчарування.



Трішки більше пощастило Капсулі та її відкривачам у Первомайську, що Миколаївській області — Капсула тамтешня була металева (припустимо, з нержавійки). У ній — і газети, і значки, і перелік передовиків виробництва, які запитують у своїх нащадків, чи борються вони з ізраїльською вояччиною на арабських землях та чи пам’ятають вони Павку Корчаґіна…



У справі дізнатися відносно світловодської Капсули нам прислужився міський краєзнавчий музей (окрема подяка його працівникам!), де ми погортали підшивку тодішньої міськрайонної газети "Наддніпрянська правда" за 1967 рік. І от яку інформацію вдалося звідти почерпнути зі святкового номеру (частково його віддруковано червоною фарбою) цієї газети…



Перше здивування: монумент, присвячений 20-річчю "Победы Советского Союза над фашистской Германией" було відкрито не логічного для цього 9 травня 1965 року, а понад два роки потому — 5 листопада 1967 року, тобто, за два дні до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Друге, що здивувало: замість розлого репортажу з відповідними світлинами — невеличка скромна заміточка унизу третьої шпальти газети. Вірогідно, варто припустити, що тодішні компартійні керманичі міста були самі зніяковілі від такою нестиковки дат і урочистостей, з ними пов’язаних.



Згадується у тій заміточці і закладення того ж дня і Капсули часу. І то — лиш про те, що вона металева. І вже оце всиляє оптимізм — зберігається надія, що з нею (Капсулою) не сталося як з онуфріївською, і ми таки дізнаємось, що ж такого нам говорить "голос" з 1967 року… А дізнаємось ми, на відміну від перелічений міст, акурат 7 листопада (як і заповідано), бо ж як нам повідомила заступниця міського голови з гуманітарних питань Ірина Щербина, дочасно розмуровувати Капсулу у нас ніхто не збирається: вказано сьомого, значить — сьомого.





…Звісно, основних персонажів — Героїв Совєтського Союзу, компартійних та комсомольських ватажків тодішнього Кремгесу (тодішня назва Світловодська) та інших, чиї прізвища згадані у тій замітці, — скоріш за все, вже немає серед живих. А от згадувана учениця 3-ї школи Аня Атапіна, яка теж виступила на церемонії відкриття Обеліску, має наразі вік, припустимо, трішки більше за 60… Але спроби відшукати цю людину з відкритих джерел — не мали успіху. Тож, сподіваємось, що хтось із тодішніх сучасників, прочитавши цю статтю, сам нагадає про себе — аби розповісти, як-то кажуть, із перших вуст і про відкриття меморіалу, і про Капсулу часу. А може й, світлини збереглися. Адже ж, цитуємо ту замітку:



Відгукніться!