Тож, чекаючи у сподіванні, що на засідання підтягнуться ще кілька урядників — аби воно було легітимне для прийняття (чи не прийняття) різних рішень, міський голова Валентин Козярчук зайшовся тирадою про обструкцію з боку депутатського корпусу, який, зокрема, своїм неправомірним рішенням 32-ї позачергової сесії 3 лютого — бо прийняте воно було у перерві у даному сесійному засіданні, оголошеній ним до 6 лютого, зліквідував оцей самий виконком, який наразі чекає на кворум…



Одним і з питань, вів далі пан голова, мало би стати повернення до розгляду питання про тарифи на пасажирські автоперевезення. Ми вимушені прийняти це не популярне, але не популістське рішення, адже ж ми бачимо, як стрімко зростає вартість всього і перевізники не повинні (і не будуть) працювати собі у збиток. А черг перевізників з інших міст, що палають бажанням возити світловодців задарма, на жаль, не спостерігається. Тому, наголосив мер, не сьогодні-завтра він піде у маси, яким буде доносити свої бачення щодо розвитку міста і викриватиме тих, хто йому заважає у цьому.



Далі слово мовила урядниця, яка представляє у виконкомі ВО "Свобода", Ірина Козак. Вона, на відміну від голови, погодилася із згадуваним депутатським рішенням про "анульовання" цього виконкому, тож і себе вона вважає незаконною його членкинею. Що ж до перевізникової конкретики, то, зазначила пані Ірина, тут провина всього "білого дому", а не лише двох виконкомівців, які не підтримали се підвищення на минулому засіданні.





Тобто, у відповідних спеціалістів виконкому було чимало часу для всебічного вивчення питання і винести на прийняття виконкомом максимально обґрунтовані цифри, проти прийняття яких у урядників не повернулися би язики щось заперечити.



На що Валентин Валентинович заперечив щодо тарифів "під сукном" — вони розглядалися і ретельно вивчалися, і підвищення тарифу на 25% є абсолютно економічно обґрунтованим рішенням. Інша річ, що переважна більшість місцевих депутатів не бажають дослухатися і спільно з ним шукати компромісу.



Почувши це, "встряв" секретар міськради Юрій Сапянов, який сидів не за овальним "виконкомівським" столом, а на стільчику — разом з іншими (не-виконкомівцями)… То, давайте сюди — за стіл, запропонував йому голова. Ні, відповів спікер, ми (депутати) прийняли рішення, що цей виконком — не виконком, а от буде новий (законний) — тоді сяду… Та, після своїх контраргументів, запросив присутніх у кабінеті журналістів на свою пресову конференцію: он Козярчук їх тьму-тьмущу вже провів...



І перед тим, як побажати присутнім доброго дня, світловодський градоначальник звернувся до власівського, а також до члена виконкому Анатолія Бабаченка:






І от журналістська братія вже у кабінеті Сапянова. Щоправда, без отієї диво-медійної апаратури, що дозволяє вести пряму трансляцію чого-небудь — як пояснив спікер, не дав мер її йому мер у "врємєнноє пользованіє", посилаючись на те, що вона його (мера) особиста власність… Розпочинаючи свій спіч, пан Юрій пригадав панові Валентинові його сповнене образи порівняння міської ради з "воровскім сходняком". Який сходняк!? Обранці, за його словами, працюють виключно у правовому полі. Що вже підтверджено ще однією гілкою влади — судовою, до якої звертався (і звертається далі) градоначальник, і яка визнала дії депкорпусу такими, що відповідають чинному законодавству.





А у нього і так таких підстав немає, відповів Сапянов, адже голова, фактично, самоусунувся. Бо, згідно Регламенту, перерва у сесії (на кілька хвилин, кілька годин, чи днів) оголошується головуючим не раніше, ніж через дві години з початку пленарного засідання.






А ще журналісти поцікавились, як же бути з не-легітимністю виконкому — відсутність виконавчої влади, як і будь-якої іншої, паралізує життя конкретного населеного пункту. Тому-то, відповів пан Юрій, міському голові і було запропоновано негайно — після "ліквідації" цього виконавчого комітету, з його ж (голови) подання та з пропозиціями міськрадівських фракцій, затвердити новий склад виконкому. Нехай, навіть, у старому складі, підкреслив інтерв’юер, але все тоді було би по-закону. А не так, як з оцим — затвердженим 17 листопада 2015 року без мерського подання, що і визнав суд. От обранці і вирішили виправити цю хибу. Але голова вперся. Можливо саме через те, що деякі члени виконкому "в душі" погодились аргументацією міськради щодо своєї не-правочинності, і не прийшли на його засідання. І навіть, той, хто прийшов (спікер мав на увазі Ірину Козак), усвідомили свою не-легітимність, а відтак, не-легітимність прийнятих рішень — якби це засідання таки відбулося.



І взагалі, пан Юрій говорив рясно, швидко і тривало, наводячи той чи інший аргумент не на корись мера. Відчувалось, накипіло у нього.