Не проштампований шлюб
Аргументи, що спростовують судження про відмирання інституту реєстрації шлюбних взаємин.
Сімейних пар, які не узаконили свої стосунки штампами ДРАЦС (державна реєстрація актів цивільного стану), стає дедалі більше. Дехто, навіть, розмірковує про офіційну реєстрацію шлюбу як такий собі анахронізм, що ось-ось відійде до надбань історії. І дійсно, поцікавились ми у Наталії Бащук, начальниці Світловодського міськрайонного управління юстиції, може вже досить "бюрократію розводить" — шлюби, як відомо, укладаються на небесах — тож, на біса той штамп у паспорті? Якщо вже так хочеться — обвінчалися молодята у церкві. Та й все.
Сімейних пар, які не узаконили свої стосунки штампами ДРАЦС (державна реєстрація актів цивільного стану), стає дедалі більше. Дехто, навіть, розмірковує про офіційну реєстрацію шлюбу як такий собі анахронізм, що ось-ось відійде до надбань історії. І дійсно, поцікавились ми у Наталії Бащук, начальниці Світловодського міськрайонного управління юстиції, може вже досить "бюрократію розводить" — шлюби, як відомо, укладаються на небесах — тож, на біса той штамп у паспорті? Якщо вже так хочеться — обвінчалися молодята у церкві. Та й все.
— Ні, не все, — заперечила пані Бащук. — При всій моїй повазі до Церкви і її таїнств, вона не розв’яже суто земних питань, які рано чи пізно виникатимуть у обвінчаних (або не обвінчаних) пар, які не зареєстрували офіційно свої стосунки — і обвінчані, і не обвінчані, у разі відсутності офіційної реєстрації, як зазначено у п.2 ст.21 Сімейного кодексу України, підпадають під категорію "цивільний шлюб" з усіма, іноді — не вельми потрібними наслідками.
— Про реєстрацію у ДРАЦСі напевне можна говорити, коли одним із подружжя (або відразу — обома) рухають якісь корисливі мотиві. А коли молодята закохані одне в одне до нестями, то лиш натяк про "похід" до ДРАЦСу одного може викликати підозри у нещирості другого…
— Гаразд. Ну тоді, давайте припустимо, що один із подружжя потрапляє до реанімації і знаходиться у комі. Лікарям тим часом треба приймати рішення, скажімо, про складну операцію з пересадки ушкодженого органу тощо. А людина, нагадаю, непритомна, тобто, не в змозі самостійно приймати те чи інше рішення. Відтак, ця задача, згідно закону, покладається на найближчих родичів… І яким би закоханим не був другий член подружжя, рішення про подальшу долю коматозного хворого прийматимуть його батьки або його брати та сестри. А закоханого до нестями, як ви сказали, лікарі вправі й у палату не пускати. Або взяти спадкові справи… Якщо помирає один із "цивільного" подружжя, "цивільний" вдівець (чи вдова), безумовно, має право на спадщину. Але — аж у четвертій черзі. (І то, якщо буде доведено не менш як п’ятирічний термін спільного проживання на момент відкриття спадщини). Тобто, попереду йдуть діти та батьки померлого, потім його (її) — рідні брати та сестри, рідні діди та баби, потім його (її) — рідні дядьки та тітки.
— Моторошні якісь приклади…
— Зате виразні. Звісно, є нюанси. Наприклад, щоб потрапити до першої черги, одразу після відкриття спадщини "цивільний" вдівець (чи вдова) може звернутися до суду для встановлення факту фактичних шлюбних відносин. Доказами можуть бути спільні діти, довідки з ЖЕКу про реєстрацію за адресою померлого, підтвердження про ведення спільного господарства від родичів та сусідів. Але, скажіть, чи потрібен увесь цей клопіт у такий скорботній період?..
Добре, наведу більш помірний приклад, який в умовах цивільного шлюбу може стати причиною судової тяганини — у "цивільних" батьків народилася дитина… У разі офіційно зареєстрованого шлюбу, для реєстрації новонародженого у ДРАЦСі достатньо буде заяви одного з батьків. Та, якщо шлюб неофіційний, то такої простої формальності буде недостатньо — згідно Сімейного кодексу України, заяви мають бути від дружини і чоловіка. А якщо — і це буває не так вже й рідко — останній, враз забувши про "небесний" шлюб, не визнає дитину своєю, то факт батьківства вже встановлюється у суді.
— А чи не простіше було б зрівняти у правах "небесні" та офіційні подружжя?
— Варто зазначити, що вже сьогодні цивільним парам не так-то просто пожити якийсь час разом і розійтись — Сімейний кодекс України чітко окреслює права і обов’язки кожного з такого подружжя, особливо, якщо це стосується захисту прав дитини та майнових питань. І взагалі, проживаючи у цивільному шлюбі, тобто, без реєстрації, подружжя наче заздалегідь підготовлене до того, що його спільне проживання обмежене у часі, нетривале та тимчасове. Що є певною психологічною "установкою", яка відтак спрацьовує набагато частіше, ніж у пар, що перебувають у законному шлюбі.
Віталій АСАУЛЕНКО
— Про реєстрацію у ДРАЦСі напевне можна говорити, коли одним із подружжя (або відразу — обома) рухають якісь корисливі мотиві. А коли молодята закохані одне в одне до нестями, то лиш натяк про "похід" до ДРАЦСу одного може викликати підозри у нещирості другого…
— Гаразд. Ну тоді, давайте припустимо, що один із подружжя потрапляє до реанімації і знаходиться у комі. Лікарям тим часом треба приймати рішення, скажімо, про складну операцію з пересадки ушкодженого органу тощо. А людина, нагадаю, непритомна, тобто, не в змозі самостійно приймати те чи інше рішення. Відтак, ця задача, згідно закону, покладається на найближчих родичів… І яким би закоханим не був другий член подружжя, рішення про подальшу долю коматозного хворого прийматимуть його батьки або його брати та сестри. А закоханого до нестями, як ви сказали, лікарі вправі й у палату не пускати. Або взяти спадкові справи… Якщо помирає один із "цивільного" подружжя, "цивільний" вдівець (чи вдова), безумовно, має право на спадщину. Але — аж у четвертій черзі. (І то, якщо буде доведено не менш як п’ятирічний термін спільного проживання на момент відкриття спадщини). Тобто, попереду йдуть діти та батьки померлого, потім його (її) — рідні брати та сестри, рідні діди та баби, потім його (її) — рідні дядьки та тітки.
— Моторошні якісь приклади…
— Зате виразні. Звісно, є нюанси. Наприклад, щоб потрапити до першої черги, одразу після відкриття спадщини "цивільний" вдівець (чи вдова) може звернутися до суду для встановлення факту фактичних шлюбних відносин. Доказами можуть бути спільні діти, довідки з ЖЕКу про реєстрацію за адресою померлого, підтвердження про ведення спільного господарства від родичів та сусідів. Але, скажіть, чи потрібен увесь цей клопіт у такий скорботній період?..
Добре, наведу більш помірний приклад, який в умовах цивільного шлюбу може стати причиною судової тяганини — у "цивільних" батьків народилася дитина… У разі офіційно зареєстрованого шлюбу, для реєстрації новонародженого у ДРАЦСі достатньо буде заяви одного з батьків. Та, якщо шлюб неофіційний, то такої простої формальності буде недостатньо — згідно Сімейного кодексу України, заяви мають бути від дружини і чоловіка. А якщо — і це буває не так вже й рідко — останній, враз забувши про "небесний" шлюб, не визнає дитину своєю, то факт батьківства вже встановлюється у суді.
— А чи не простіше було б зрівняти у правах "небесні" та офіційні подружжя?
— Варто зазначити, що вже сьогодні цивільним парам не так-то просто пожити якийсь час разом і розійтись — Сімейний кодекс України чітко окреслює права і обов’язки кожного з такого подружжя, особливо, якщо це стосується захисту прав дитини та майнових питань. І взагалі, проживаючи у цивільному шлюбі, тобто, без реєстрації, подружжя наче заздалегідь підготовлене до того, що його спільне проживання обмежене у часі, нетривале та тимчасове. Що є певною психологічною "установкою", яка відтак спрацьовує набагато частіше, ніж у пар, що перебувають у законному шлюбі.
Віталій АСАУЛЕНКО
"Для дому і сім’ї"
