Налякана я зателефонувала знайомому: На іншому кінці дроту як могли мене заспокоювали. Впевнитися, що в мене зі здоровим глуздом все в порядку, і це дійсно вороняча атака, допоміг молодик, який так само як і я потрапив у немилість до носатих, вони полишивши мене кинулися на нього. Та передихнути довго не дали. Парубок швиденько накивав п’ятами, а я таки їм чомусь стала поперек горла бо знову почався бій. Ви запитуєте чи були ще люди, які йшли через парк в цей час? Так небагато, але були. Позад мене повільно йшла молода парочка, попереду бабця, та атакувальникам до них було байдуже.

Журналістська допитливість змусила мене розібратися, чим же я так не догодила воронам, та як діяти у таких випадках. Тож зв’язуюся з біологами. Виявляється, в період з середини травня до початку червня відбувається виліт пташенят із гнізда. І причиною нападу на людей є ніщо інше, як захист свого потомства. Та хто ж не поважає птахів (спробуй після такого сказати, що ти їх не поважаєш)? Але ж як діяти в подібних ситуаціях?

По-перше, якщо помітите вороненя, яке випало з гнізда, не чіпайте його і навіть не підходьте близько. Краще обійти це місце стороною, щоб не спровокувати напад. Якщо ж птах почав вас атакувати старайтеся якнайшвидше покинути це місце (пам’ятаєте молодика, який швидко втік?). Можна спробувати сховатися між деревами, щоб позбавити птаха широти маневру. Батьки мають пояснити дітям, що руйнувати пташині гнізда або гратися з пташенятами — це досить небезпечно.

А на запитання якими ж критеріями керуються птахи обираючи жертву, чи на їхню думку свого кривдника, інакше кажучи, чому саме на мене напали, точної відповіді не отримала. Лише гіпотези: сподобалася, не сподобалася, але потім таки зійшлися на думці — нічого було як ворона вороні в рота заглядати.

Вікторія Атамась