Кременчуцька ГЕС – його життя, його біографія
Є особистості і, на жаль, їх дуже мало, які завжди і на все мають свій, оригінальний погляд, своє філософське світосприйняття. До таких людей, переконана, належить Віктор Степанович Хижняк.
Його можна вважати ровесником нашого міста. Приїхав у тодішній Кремгес у 1960 році 22-річним юнаком. Разом з 10-ма тисячами молодих, заповзятих завершував будівництво Кременчуцької ГЕС. У липні 1962 року гідроелектростанцію приймала Державна комісія. На той час тут працювало майже 400 працівників – спеціалісти з Дніпровської, Усть-Каменогірської, Свірської та Каховської ГЕС, інших міст. Віктор Хижняк стояв за пультом. Йому пощастило віч-на-віч побачити тодішніх керівників держави М. Хрущова, В. Підгорного, В. Щербицького, першого начальника будівельно-монтажного управління «Кременчукгесбуд» Г. Новікова, видатних письменників О. Корнійчука, О. Довженка, інших знаменитих своїх сучасників, яких тоді чимало побувало у молодому місті та на ГЕС.
Його можна вважати ровесником нашого міста. Приїхав у тодішній Кремгес у 1960 році 22-річним юнаком. Разом з 10-ма тисячами молодих, заповзятих завершував будівництво Кременчуцької ГЕС. У липні 1962 року гідроелектростанцію приймала Державна комісія. На той час тут працювало майже 400 працівників – спеціалісти з Дніпровської, Усть-Каменогірської, Свірської та Каховської ГЕС, інших міст. Віктор Хижняк стояв за пультом. Йому пощастило віч-на-віч побачити тодішніх керівників держави М. Хрущова, В. Підгорного, В. Щербицького, першого начальника будівельно-монтажного управління «Кременчукгесбуд» Г. Новікова, видатних письменників О. Корнійчука, О. Довженка, інших знаменитих своїх сучасників, яких тоді чимало побувало у молодому місті та на ГЕС.
^ Реклама ^«ГЕС – це моя біографія», – з гордістю говорить Віктор Степанович. Ще б пак, тут працює 48 років. Пройшов усі можливі щаблі зростання: від електромонтера до головного інженера (на цій посаді – майже чверть століття). Без перебільшення, знає всі виробничі процеси. Не раз подавав слушні рацпропозиції. Під час реалізації програми першого етапу реконструкції та реабілітації обладнання в період з 1997 по 2004 рік під його керівництвом було освоєно капітальних вкладень на суму 37,3 млн. грн., змонтовано 175 одиниць сучасного імпортного електрообладнання на суму 26 млн. 965 тис. грн. На разі – ведуться роботи другого етапу реконструкції.
«Заслужений енергетик СНГ», «Відмінник енергетики України» В. Хижняк за працю має ще безліч інших нагород – грамоти, подяки, у т.ч. урядові і навіть закордонні. У 2004, коли святкували 50-річчя Світловодська, був нагороджений Почесним знаком Світловодської міськради «За заслуги перед Світловодщиною» І ступеня, у нинішньому році знову отримає цей почесний знак, уже ІІ ступеня.
За той час, що працює на ГЕС, змінилося три покоління експлуатаційників. А він, мов стовбур дерева, непохитний, міцний, надійний. Туляться до нього пенсіонери та ветерани, з якими починав працювати, і має з ними багато споріднених сторінок біографії. Та й молодих працівників завжди готовий підтримати, поділитися знаннями. Пишається тим, що чимало спеціалістів професійно зростали на ГЕС, а нині є керівниками на багатьох підприємствах Світловодська. В. Хижняк має багатий практичний досвід, адже за час роботи на Кременчуцькій ГЕС побував у службових відрядженнях майже у 20 країнах. Під час військових дій у В’єтнамі, а там дошкуляли і голод, і клімат, відповідав за забезпечення республіки електроенергією. Допомагав у становленні колективу працівників ГЕС у Сирії. Немов було це вчора, пам’ятає відрядження до Канади, Франції, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусії, Казахстану, Болгарії та інших країн. І, що характерно, скрізь і завжди знаходив спільну мову з людьми різних національностей. У Сирії почав вивчати арабську, і це у нього непогано виходило.
З цієї країни йому ще й досі передають вітання колишні арабські колеги. Хоча, безумовно, найбільше шанує свою рідну, українську мову. Його життєве кредо – це добре відомі всім рядки: «Якщо забув ти рідну мову, яка б ця мова не була, ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе до тла».
Коли був у Канаді, його вразило те, що українці, навіть у третьому поколінні, вдома спілкуються лише українською. Вулиці називають іменами видатних українців. Добре знають коріння свого роду. Дбайливо ставиться до рідної мови та до свого роду і Віктор Степанович. Навіть пробував самостійно дослідити витоки свого прізвища. Розмірковує так: «Хижа – це місце, де можна поселитися, хижня – хутір, село, а я – Хижняк, мої прадіди з Таврії. Хижняки колись давно, мабуть, боронили кордони Київської Русі від татар». А чому б і ні? Є кому продовжувати рід Хижняків. Віктор Степанович разом з дружиною Людмилою Олексіївною виховав двох синів, які, як і батько, стали інженерами-електриками. Старший син Олександр – начальник зміни Кременчуцької ГЕС, молодший – Анатолій – працює у Києві. Є у подружжя Хижняків двоє внуків та внучка. Продовжувачі його справи, його професії – не тільки сини, а й чимало працівників ГЕС, у яких був наставником. Директор Кременчуцької ГЕС Станіслав Кудлай вважає В. Хижняка своєю правою рукою і незмінним помічником.
Для В.Хижняка головний стрижень життя і рушій прогресу – освіта та самоосвіта, тому все життя невтомно займається самовдосконаленням. Поєднання науки та практики називає своїм хобі. Охоче викладає спостереження, життєвий досвід у віршованих рядках і у прозі. Має, як сам каже, інтелектуальну власність – п’ять запатентованих книг. Щоправда, вони не видаються широким тиражем, але для Віктора Степановича це не важливо. Він просто хоче, щоб його внуки та правнуки, прочитавши його твори, зрозуміли, яким він був, як сприймав світ і людей. У вірші «Просвіта» (поєднаня науки і практики) інженер В. Хижняк стає мислителем, свої влучні думки викладає у коротких, мов постріл, рядках. Скажімо, таких:
Діаманти Просвіти –
У мудрих словах,
Чарівність же слів –
У реальних ділах.
Життєва позиція В. Хижняка майже як у нашого українського філософа Г. Сковороди, який писав: «Світ ловив мене, але не спіймав», а Віктор Хижняк, у притаманній йому алегоричній манері, жартує: «На ГЕС мені поставили до 70-річчя (ювілей був у березні п.р.) бюст – лопать турбіни. На неї зверху та збоку тиснуть, а вона ще й обертається». Ветеран ГЕС натякав, що звик крутитися, бо рух – це життя, а все, що у ньому відбувається, і приємні, і неприємні моменти, сприймає спокійно, без метушні та образ. У будь-яких життєвих ситуаціях шукає раціональне зерно, щоб зробити ще якісніший поворот у своїй долі. Тому, попри паспортні дані, залишається молодим і струнким, сповненим сил та енергії, продовжує успішно працювати на гідроелектростанції, що стала невід’ємною частиною його трудової біографії.
Вікторія АРХИПОВА
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
«Заслужений енергетик СНГ», «Відмінник енергетики України» В. Хижняк за працю має ще безліч інших нагород – грамоти, подяки, у т.ч. урядові і навіть закордонні. У 2004, коли святкували 50-річчя Світловодська, був нагороджений Почесним знаком Світловодської міськради «За заслуги перед Світловодщиною» І ступеня, у нинішньому році знову отримає цей почесний знак, уже ІІ ступеня.
За той час, що працює на ГЕС, змінилося три покоління експлуатаційників. А він, мов стовбур дерева, непохитний, міцний, надійний. Туляться до нього пенсіонери та ветерани, з якими починав працювати, і має з ними багато споріднених сторінок біографії. Та й молодих працівників завжди готовий підтримати, поділитися знаннями. Пишається тим, що чимало спеціалістів професійно зростали на ГЕС, а нині є керівниками на багатьох підприємствах Світловодська. В. Хижняк має багатий практичний досвід, адже за час роботи на Кременчуцькій ГЕС побував у службових відрядженнях майже у 20 країнах. Під час військових дій у В’єтнамі, а там дошкуляли і голод, і клімат, відповідав за забезпечення республіки електроенергією. Допомагав у становленні колективу працівників ГЕС у Сирії. Немов було це вчора, пам’ятає відрядження до Канади, Франції, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусії, Казахстану, Болгарії та інших країн. І, що характерно, скрізь і завжди знаходив спільну мову з людьми різних національностей. У Сирії почав вивчати арабську, і це у нього непогано виходило.
З цієї країни йому ще й досі передають вітання колишні арабські колеги. Хоча, безумовно, найбільше шанує свою рідну, українську мову. Його життєве кредо – це добре відомі всім рядки: «Якщо забув ти рідну мову, яка б ця мова не була, ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе до тла».
Коли був у Канаді, його вразило те, що українці, навіть у третьому поколінні, вдома спілкуються лише українською. Вулиці називають іменами видатних українців. Добре знають коріння свого роду. Дбайливо ставиться до рідної мови та до свого роду і Віктор Степанович. Навіть пробував самостійно дослідити витоки свого прізвища. Розмірковує так: «Хижа – це місце, де можна поселитися, хижня – хутір, село, а я – Хижняк, мої прадіди з Таврії. Хижняки колись давно, мабуть, боронили кордони Київської Русі від татар». А чому б і ні? Є кому продовжувати рід Хижняків. Віктор Степанович разом з дружиною Людмилою Олексіївною виховав двох синів, які, як і батько, стали інженерами-електриками. Старший син Олександр – начальник зміни Кременчуцької ГЕС, молодший – Анатолій – працює у Києві. Є у подружжя Хижняків двоє внуків та внучка. Продовжувачі його справи, його професії – не тільки сини, а й чимало працівників ГЕС, у яких був наставником. Директор Кременчуцької ГЕС Станіслав Кудлай вважає В. Хижняка своєю правою рукою і незмінним помічником.
Для В.Хижняка головний стрижень життя і рушій прогресу – освіта та самоосвіта, тому все життя невтомно займається самовдосконаленням. Поєднання науки та практики називає своїм хобі. Охоче викладає спостереження, життєвий досвід у віршованих рядках і у прозі. Має, як сам каже, інтелектуальну власність – п’ять запатентованих книг. Щоправда, вони не видаються широким тиражем, але для Віктора Степановича це не важливо. Він просто хоче, щоб його внуки та правнуки, прочитавши його твори, зрозуміли, яким він був, як сприймав світ і людей. У вірші «Просвіта» (поєднаня науки і практики) інженер В. Хижняк стає мислителем, свої влучні думки викладає у коротких, мов постріл, рядках. Скажімо, таких:
Діаманти Просвіти –
У мудрих словах,
Чарівність же слів –
У реальних ділах.
Життєва позиція В. Хижняка майже як у нашого українського філософа Г. Сковороди, який писав: «Світ ловив мене, але не спіймав», а Віктор Хижняк, у притаманній йому алегоричній манері, жартує: «На ГЕС мені поставили до 70-річчя (ювілей був у березні п.р.) бюст – лопать турбіни. На неї зверху та збоку тиснуть, а вона ще й обертається». Ветеран ГЕС натякав, що звик крутитися, бо рух – це життя, а все, що у ньому відбувається, і приємні, і неприємні моменти, сприймає спокійно, без метушні та образ. У будь-яких життєвих ситуаціях шукає раціональне зерно, щоб зробити ще якісніший поворот у своїй долі. Тому, попри паспортні дані, залишається молодим і струнким, сповненим сил та енергії, продовжує успішно працювати на гідроелектростанції, що стала невід’ємною частиною його трудової біографії.
Вікторія АРХИПОВА
Богдан ДРОЗДОВ (фото).
^ Реклама ^
