Для вранішньої перехожої, спомин про недільну „знахідку” в районі Світловодського автовокзалу, напевне, ще довго змушувати приймати заспокійливе - напівоголене та спотворене тіло молодої дівчини розпласталось на траві...

Наразі в Україні робиться чимало спроб, здебільше – на підставі різних нещасть (москалі, Голодомор, Чорнобиль тощо), об’єднання проєвропейського заходу та промосковського сходу. В цьому контексті, якось незаслужено, забувається Його величність – Сало. А дарма.

Понад чверті століття минуло, як у світі заговорили про „нашестя” на людство СНІДу. З тієї пори, розшифрувати цю зловісну абревіатуру зможе, здається, і першокласник, і древня бабця на якомусь забутому хуторі… А кожна нова сенсаційна звістка, що винайдено ліки проти СНІДу, перетворюється майже відразу на чергову хибу. Вже вкотре…

Схоже, маху дали столичні клерки, відповідальні за масово-витівну та гуманітарну сфери у державі, призначив відзначати День працівників сільського господарства кожної третьої неділі листопада. Адже, як би вони належним чином знали історію, то, напевне, би врахували: 18 листопада (саме цього року у цей день вшановують сільгосппрацівників) 1932 року ЦК КП(б)У, за вказівкою з Москви, ухвалив постанову „Про заходи з посилення хлібозаготівель”. Тобто, день 18 листопада 75 років тому вніс свою чорну лепту у геноцид українців, більш відомий як Голодомор 1932-33 років. Але люди, як то кажуть, не винні. І ми, приурочивши пропоновану шановним читачам статтю про сьогоднішній день типового, можна сказати, середньостатистичного, центральноукраїнського села, вирішили розпочати її з його історії, не оминаючи, при цьому, і тему голоду...