Не занапастити душу дитини
Нещодавно у Світловодському районі стався геть дикий випадок. В одному з сіл (поки ведеться слідство, село ми не називаємо, дійових осіб не персоніфікуємо) випивали троє. Пиячили, пиячили, та щось не поділили. Суперечка одного з гостей (до речі, гості прибули зі Світловодська) переросла у рукопашну з господарем, другий же гість, аби покласти цьому неподобству край - просто, взяв і...вбив господаря. Для наших широт та сучасних норовів – випадок, можна сказати, типовий. За винятком (хіба що), що світловодські гості перебували між собою у родинних стосунках, тобто, вітчим та пасинок, а той, що „порішив” господаря-селянина був (якраз) тим пасинком. Неповнолітнім. Такі, от діла...
^ Реклама ^Про дитячу злочинність, її витоки, та про шляхи її попередження – наша розмова з начальницею служби у справах неповнолітніх при світловодському міськвиконкомі Ніною Прошею.
- Пані Ніно, скажіть, наскільки типовий цей випадок?
- Дякувати Богові, вбивства у неповнолітньому середовищі поки що підпадають під розряд сенсаційних. Це єдиний такий не типовий випадок на території міста й району з початку поточного року. Сподіваюсь, що єдиним він і залишиться.
- А які злочини серед нинішніх школяриків та ПТУшників є типовими на сучасному розвиткові нашої цивілізації?
- На сучасному розвиткові нашої цивілізації, як ви сказали, є хуліганство, вимагання грошей з нанесенням тілесних ушкоджень легкої та середньої ступіні тяжкості та крадіжки мобільних телефонів. Перших, з початку року, зафіксовано у нас три випадки і по два - двох інших. Взагалі ж, станом на липень, серед неповнолітніх скоєно десять кримінальних злочинів – на сім менше аналогічного періоду 2005 року.
- В чому, на ваш погляд, полягає „живильне середовище” дитячої злочинності?
- Насамперед, у комерціалізації суспільства і його майновому розшаруванні. Завдяки рекламі у ЗМІ, кінофільмам суспільству нав’язується культ споживання: круті мобільники, шикарні авто, різного роду екзотичні відпочинки на океанських островах тощо. При цьому не враховується той факт, що для переважної більшості сімей у великих містах, а у провінції – й поготів, подібна розкіш – не по кишені. Усвідомлення цього тяжко відбивається на ще не сформованій психіці підростаючого покоління. А якщо додати те, що на тлі матеріальних нестатків, хтось таки може дозволити собі „шикувати”...Можна сказати, що заздрість до більш заможних однолітків є одною з головних складових дитячих правопорушень.
- Зрозуміло: ЗМІ, своїм споживацьким культом, травмують не підготовлену до дорослого життя дитячу свідомість. А де ж тоді школа, сім’я? Що вже немає кому „сіяти розумне, добре, вічне”?
- А би так не сказала, що немає. Щодо шкіл, то в кожній у штаті налічується заступник директора з виховної роботи з навичками дитячого психолога, який готовий надати допомогу дитині з будь-якого питання. Тай вчителі, не скажу, що їх не переймає дозвілля дітей. Але ж зазначу, що таки сім’я є і залишається головною складовою правильного виховання. Але на сьогодні, на жаль, сім’я в цьому аспекті є „слабкою ланкою”. А причина, знову ж таки, меркантильна: через те, що у місті доволі складно знайти роботу, багато батьків, полишаючи дітей на бабусь або сторонніх людей, відправляються на заробітки. І це не може не бентежити. Адже сьогодні на обліку нашої служби перебуває 98 дітей, що залишилися без батьківської опіки та піклування. І це лише офіційні цифри... Я не думаю, що всі ці тата й мами, коли вони повернуться додому, будуть у захваті від того, як їхні діти поводили себе за їхньої відсутності.
- Гадаю, служба у справах неповнолітніх займається не лише констатацією фактів не законослухняних проявів серед неповнолітніх...
- Так. Головним нашим завданням є і залишається саме попередження правопорушень неповнолітніми і запобігання дитячій бездоглядності. Для цього ми тісно співпрацюємо і координуємо зусилля як з органами місцевої виконавчої влади, так і з органами місцевого самоврядування, з підприємствами, установами, організаціями. Протягом поточного року, за нашої участі, було проведено 26 комплексних оперативно-профілактичних операцій, таких як: „Діти вулиці”, „Вокзал”, „Підліток”, „Канікули”, „Сім’я і діти” тощо. В ході цих рейдів виявлено 57 дітей, схильних до бродяжництва і інших правопорушень. З них - 56 неповнолітніх повернуто в сім’ю, а одну дитину, навпаки, з сім’ї вилучено і влаштовано до лікарняного закладу з подальшим в вихованням у дитячому будинку. Варто відзначити, що всіх цих дітей поєднувала нагальна потреба у соціальному захисті, тобто, того, що є першочерговою батьківською функцією. В цьому зв’язку, мені дуже хочеться аби батьки, попри всі складнощі і негаразди нашого, далеко не ідеального часу, не забували про свій святий обов’язок – не занапастити душі своїх дітей, на чому й наголошує основний закон нашої держави – Конституція України.
Віталій Асауленко
- Пані Ніно, скажіть, наскільки типовий цей випадок?- Дякувати Богові, вбивства у неповнолітньому середовищі поки що підпадають під розряд сенсаційних. Це єдиний такий не типовий випадок на території міста й району з початку поточного року. Сподіваюсь, що єдиним він і залишиться.
- А які злочини серед нинішніх школяриків та ПТУшників є типовими на сучасному розвиткові нашої цивілізації?
- На сучасному розвиткові нашої цивілізації, як ви сказали, є хуліганство, вимагання грошей з нанесенням тілесних ушкоджень легкої та середньої ступіні тяжкості та крадіжки мобільних телефонів. Перших, з початку року, зафіксовано у нас три випадки і по два - двох інших. Взагалі ж, станом на липень, серед неповнолітніх скоєно десять кримінальних злочинів – на сім менше аналогічного періоду 2005 року.
- В чому, на ваш погляд, полягає „живильне середовище” дитячої злочинності?
- Насамперед, у комерціалізації суспільства і його майновому розшаруванні. Завдяки рекламі у ЗМІ, кінофільмам суспільству нав’язується культ споживання: круті мобільники, шикарні авто, різного роду екзотичні відпочинки на океанських островах тощо. При цьому не враховується той факт, що для переважної більшості сімей у великих містах, а у провінції – й поготів, подібна розкіш – не по кишені. Усвідомлення цього тяжко відбивається на ще не сформованій психіці підростаючого покоління. А якщо додати те, що на тлі матеріальних нестатків, хтось таки може дозволити собі „шикувати”...Можна сказати, що заздрість до більш заможних однолітків є одною з головних складових дитячих правопорушень.
- Зрозуміло: ЗМІ, своїм споживацьким культом, травмують не підготовлену до дорослого життя дитячу свідомість. А де ж тоді школа, сім’я? Що вже немає кому „сіяти розумне, добре, вічне”?
- А би так не сказала, що немає. Щодо шкіл, то в кожній у штаті налічується заступник директора з виховної роботи з навичками дитячого психолога, який готовий надати допомогу дитині з будь-якого питання. Тай вчителі, не скажу, що їх не переймає дозвілля дітей. Але ж зазначу, що таки сім’я є і залишається головною складовою правильного виховання. Але на сьогодні, на жаль, сім’я в цьому аспекті є „слабкою ланкою”. А причина, знову ж таки, меркантильна: через те, що у місті доволі складно знайти роботу, багато батьків, полишаючи дітей на бабусь або сторонніх людей, відправляються на заробітки. І це не може не бентежити. Адже сьогодні на обліку нашої служби перебуває 98 дітей, що залишилися без батьківської опіки та піклування. І це лише офіційні цифри... Я не думаю, що всі ці тата й мами, коли вони повернуться додому, будуть у захваті від того, як їхні діти поводили себе за їхньої відсутності.
- Гадаю, служба у справах неповнолітніх займається не лише констатацією фактів не законослухняних проявів серед неповнолітніх...
- Так. Головним нашим завданням є і залишається саме попередження правопорушень неповнолітніми і запобігання дитячій бездоглядності. Для цього ми тісно співпрацюємо і координуємо зусилля як з органами місцевої виконавчої влади, так і з органами місцевого самоврядування, з підприємствами, установами, організаціями. Протягом поточного року, за нашої участі, було проведено 26 комплексних оперативно-профілактичних операцій, таких як: „Діти вулиці”, „Вокзал”, „Підліток”, „Канікули”, „Сім’я і діти” тощо. В ході цих рейдів виявлено 57 дітей, схильних до бродяжництва і інших правопорушень. З них - 56 неповнолітніх повернуто в сім’ю, а одну дитину, навпаки, з сім’ї вилучено і влаштовано до лікарняного закладу з подальшим в вихованням у дитячому будинку. Варто відзначити, що всіх цих дітей поєднувала нагальна потреба у соціальному захисті, тобто, того, що є першочерговою батьківською функцією. В цьому зв’язку, мені дуже хочеться аби батьки, попри всі складнощі і негаразди нашого, далеко не ідеального часу, не забували про свій святий обов’язок – не занапастити душі своїх дітей, на чому й наголошує основний закон нашої держави – Конституція України.
Віталій Асауленко
^ Реклама ^
