Одне з нагальних питань, яке постало перед новим міським головою - формування вищих щабелів виконавчої влади, а саме - визначитися зі своїми заступниками, секретарем МР та керуючим справами виконкому.
16 травня о 18 годині до кабінету міського голови завітали представники різних партій та блоків, які пропонували на ці посади своїх висуванців.

Склавши присягу, отримавши символ влади - булаву - та оголосивши перерву у роботі другої сесії, міський голова Павло Солодов дав свою першу прес-конференцію в новій іпостасі для обласних та місцевих ЗМІ. "Нам необхідна тісна співпраця, щоб наша громада знала і про проблеми, і про досягнення, і про наші плани", - сказав він.
Звичайно ж, журналістів цікавило, що у першу чергу зробить мер, але П. Солодов не став ділити проблеми міста на першочергові та решту. Зауваживши, що революцій не буде, він додав: "важливо сформувати відповідальну управлінську вертикаль, а для цього спочатку треба визначитися з членами виконкому, призначити заступників, сформувати дієздатну раду, розподілити депутатів по комісіях, визначити план дій і приступати до роботи". Ці питання, переконаний міський голова, найближчим часом будуть вирішеними, бо багато чого вже зроблено і навіть сьогодні він передбачає конфігурацію, коли буде знайдено ті 26 голосів, які необхідні для прийняття рішень на міському рівні.

11 квітня у Світловодську відбулася зміна голови. Вже остаточно і офіційно. На другій сесії міської ради. За присутності 48 міських депутатів, небайдужих городян, преси, радіо та телевізії (навіть кіровоградське ТБ приїхало) голова міської ТВК Олександр Шевкун нарешті вручив новообраному світловодському мерові Павлові Солодову посвідчення голови. Потім були оплески присутніх і квіти, в яких пан голова ледь не потонув. Його "врятувала" гетьманська булава, яку йому, як прадавній символ правління в Україні, вчасно встиг вручити депутат-"нашоукраїнець" Володимир Помазан. "Зливу" вітань завершив традиційний хліб-сіль від якоїсь тітоньки.

Говорити про міліцію завжди важко. Особливо важко довести, що не міліція винна у всіх смертних гріхах - вона виконує тільки свою, регламентовану законами України, роботу. Виконує в рамках своїх повноважень. Але ми хочемо знати, що саме зроблено правоохоронцями. Хоча б з початку року. Про це, та про деякі інші аспекти, розповідає начальник Світловодського міськрайвідділу УМВС Сергій Васильович Костенко.

Те, що на заводі "Калькулятор" нібито змінилася влада, стало відомо наприкінці квітня. Надаємо можливість висловитися з приводу останніх подій Миколі Лук’янчикову, директору заводу.
- Історія почалася тоді, коли 24 травня 2005 року Мінпромполітики видало наказ, у якому сказано: "Увільнити Тишка С.М. від виконання обов'язків директора заводу "Калькулятор", тоді ж, згідно зі складеним контрактом, мене - Лук'янчикова М.І. - призначили на цю посаду, заключивши контракт. Пізніше, 14 жовтня 2005 року, у зв'язку з неоднозначністю читання та виконання вищезазначеного пункту, Мінпромполітики видає наказ, у якому сказано: "…замінити слово "увільнити" словом "відсторонити". Після проведених необхідних попереджень та повідомлень до служби зайнятості та міськради, 16 грудня 2005 року це ж саме Мінпромполітики видає наказ, у якому говориться: "звільнити Тишка С.М. від виконання обов'язків директора заводу "Калькулятор" у зв'язку з відмовою міністерства укласти контракт". Підприємство оформило йому трудову книжку належним чином та видало її.

Пару тижнів тому безнадійно "хворий" колишній флагман совєтської електронної промисловості "Калькулятор" знову нагадав за себе: кажуть, попередній його директор Сергій Тишко, з допомогою озброєних до зубів ОМОНівців, "нізложив" нинішнього директора Миколу Лук'янчикова...
Аби розібратися - що там і до чого - ми зв'язалися з першим та другим фігурантами "революційних" подій на заводі.

Розбурхане пристрастями передвиборної кампанії знову стало актуальним мовне питання. Ніяк не можуть визначитися, українську чи російську вважати рідною, чи одночасно обидві.

Бурхливо розпочався травень для спортсменів ДЮСШ №2  управління молоді та спорту.

За рокерським жаргоном народний самодіяльний ансамбль української пісні "Відлуння" було б визначено як "Динозавр". Тобто, прихильники рок-музики таким словом шанобливо називають своїх кумирів, які пробули у "фаворі" багато літ.