– Стефане, скажи, що для тебе важливіше танці чи малювання?
– Мені одночасно дорогі і танці, і малювання, тому я досі не можу вирішити що для мене важливіше, адже малювання – це процес творчий, а танці – це спорт.
– Ти нагороджений багатьма медалями. Яка для тебе є найдорожчою і найскладнішою?
– Найважливішою для мене є медаль і кубок, що засвідчує перше місце на чемпіонаті області у м.Кіровограді (2006р.). Це мої перші змагання, до яких я доклав максимум зусиль, адже мені попався серйозний суперник і, щоб його перемогти, я надзвичайно багато працював.
– Ти зайняв 14 місце у Чемпіонаті Європи та 18 місце у Чемпіонаті світу. Розкажи, будь ласка, про це.
– Брати участь було дуже непросто, але перемогло бажання показати свої можливості, а також позмагатися з серйозними суперниками. Зайнятими місцями, безумовно, задоволений. Велику подяку у досягненні своїх перемог я висловлюю своїм батькам, які допомогли мені реалізовувати можливості, починаючи ще з 6 років. За їхнього безпосередньої допомоги, я брав участь у Чемпіонаті Європи, Чемпіонаті Світу, фестивалі "Kiev open".
– Чи не заважають тобі у навчанні численні тренування?
– Звичайно, танці займають багато часу, однак я встигаю і вчитися і танцювати. Як кажуть, чим в людини більше справ, тим вона краще все встигає зробити. Я намагаюся добре вчитися, сумлінно виконувати всі домашні завдання.
– Стефане, всі талановиті люди славляться творчим безладом. Чи притаманно це тобі?
– Звісно, я хочу підтримувати домашній порядок, однак при моїй зайнятості це складно робити.
– Розкажи, будь ласка, ким ти хочеш стати в майбутньому?
– Швидше за все, я зупинюсь на професії архітектора, оскільки вона найближча мені по духу.
– Дякую тобі за цікаву розмову.
Вікторія Сокіл.
Фото з архіву Богдана Дроздова.
