Виставка під такою назвою днями відкрилася в міському краєзнавчому музеї. Експозиція присвячена 70-річччю утворення Кіровоградської області. Оглянувши її, відвідувачі можуть дізнатися, що наша область була утворена 10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради CPCР її адміністративний центр спочатку називався Кірово, пізніше – Кіровоград. До речі, область було утворено за поданням Президії Верховної Ради УРСР, яку в серпні 1938 року очолював уродженець Бобринця Леонід Корнієць. Через рік він став керівником уряду республіки і активно допомагав становленню молодої області, до якої увійшов і його рідний район.

«Ця диво-казка – творіння рук людських» – таку назву має виставка, що відкрилася днями в міському краєзнавчому музеї. Її основу складають ляльки і маски народного музичного дитячого театру ляльок «Дивосвіт» (керівник Н.Сандрак) міського палацу культури.Театр існує з 1995 року, оригінальні ляльки та маски виготовляли і виготовляють самі актори Н.Сандрак, В.Шейченко, Г.Рибальченко, Н.Дзюник та інші. Маленьким світловодцям дуже подобаються вистави, дитячі новорічні ранки, підготовлені театром «Дивосвіт». Професійна гра акторів вдало поєднується із фантазією та майстерністю, з якою виготовлені герої казок-ляльки.

"Пітьма над Тясмином", так називається книга В.Сергеєва, видана до 65-річчя визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників. Віктор Сергеєв народився і виріс у Світловодську, служив в армії, закінчив Кіровоградський педагогічний інститут ім. В.Винниченка. Він історик за професією і за покликанням душі.[/b][/i]
Книга "Пітьма над Тясмином" розповідає про жорстокі дні окупації Новогеоргіївщини, підпільний, партизанський рух, форсування Дніпра – події, які є і досі болючими в серцях наших батьків, дідів. В.Сергеєв використовував велику кількість архівних матеріалів, спогадів сучасників-земляків, мемуарну літературу. Як людина нового покоління, він прагне розібратися, чому перемога дісталася ціною великих матеріальних і людських втрат, де джерела героїзму і зрадництва, яке місце займає Новогеоргіївськ (Світловодськ) у долі країни. Не завжди можна погодитися з поглядами автора, але це не знижує актуальності теми.

Третього грудня у міському Палаці культури працівники центральної бібліотеки підготували для світловодців книжкову виставку «Є в пам’яті і біль, і вдячність», про представлені книги розповіла директор ЦМБС Єлизавета Ялова. Серед них – і про книгу «Пітьма над Тясмином» (щойно вийшла з друку) директора міського краєзнавчого музею Віктора Сергєєва, який подякував за сприяння у виданні книги секретарю міської ради Геннадію Френкелю. За збір матеріалу – попередньому директорові краєзнавчого музею, нині покійній Ользі Павлівні Аболмасовій. Матеріали для книги В.Сергєєв збирав чотири роки, окремі з них друкувалися у «Світловодську вечірньому». Книгу буде цікаво прочитати всім, хто цікавиться подіями Великої Вітчизняної війни в роки окупації Новогеоргіївська.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932-1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь...
У першій половині 30-х років ХХ ст. Новогеоргіївський район з населенням понад 60 тис. осіб входив до складу Харківської області. Основою економіки району було досить розвинене сільське господарство. Переважна більшість населення, яке проживало на території 40 сільських рад, працювало саме в цій галузі. Передумовами для розвитку аграрного сектору були перш за все природні фактори: родюча земля, ріки Дніпро, Тясмин, Цибульник, багато ставків, ліси та унікальні сіножаті; навіть своєрідна спеціалізація господарств. Насіннєвим городництвом займалися в Галаганівці, Стецівці та Калантаєві. Вироби з лози, ягідництво, шовківництво і технічні культури культивувалися в Подорожньому, Чаплищі, Воронівці, Липовому, Калабарку, Клочкову, Вітрівці, Малій Андрусівці та Крилові. Городину вирощували в Новогеоргіївську, Ревівці, Табурищі, Свинаро-Павлівці.

Яскраві дні 2008 року запам’ятаються на все життя учням шкіл №4 та №10 незабутніми зустрічами з талановитим поетом, нашим земляком родом з Новогеоргіївська Костем Оверченком.

Цього вівторка і на наших теренах, відкриттям у міському краєзнавчому музеї виставки „Ми – звинувачуємо: голодомор 1932-33 років – геноцид українського народу”, зроблено не зайву спробу повернути нашим землякам історичну пам’ять. На виставці представлені рідкісні світлини, на яких закарбовані страждання і смерть від голоду сільських трударів нашого придніпровського краю, а також портрети, накази та постанови „вєрних лєнінцев” - Сталіна, Калініна, Постишева, інших катів, до пари яким, хіба що, їхні учні – Гітлер та його фашистська рать...

У зв’язку зі святом працівників музеїв, варто згадати Світловодський краєзнавчий музей, визначити його роль в духовному житті нашого міста. Розповідає зберігач фондів Державного міського краєзнавчого музею Світловодська Тетяна ТКАЧУК.

19 січня 1942 року. Тієї кривавої днини в діброві Пустенька, на околиці міста, була по-звірячому винищена фактично вся іудейська громада Новогеоргіївська. Свідок окупації – Леонід Кобзар – так згадував про ті страшні події: «Це було зроблено за одну ніч, з 8-го на 9-те січня. Про це я довідався від Міші Гальчука. Він розповідав, що чув, як уночі повз їхній будинок з сильним грюкітом їздила вантажівка. Такий грюкіт у ту ніч і я чув у будинку по вул. К.Лібкнехта, де в той час проживав. Неподалік від будинку Гальчуків по вулиці Паризької Комуни жили Гартмани... Міша відчув, що у Гартманів біда. Коли вранці пішов до них, то побачив порожнє приміщення з розкиданими речами. Сумніву не було: Гартманів забрала поліція».

Непросто навіть перелічити скільки світловодських майстринь відгукнулося на пропозицію міського краєзнавчого музею представити свої роботи на виставку „Є, слава Богу, ще у нас майстри”, яку присвячено всеукраїнському Дню працівників культури і аматорів народного мистецтва. Та, все ж, не без допомоги працівника музею Віктора Сергєєва спробуємо провести невеличкий оглядовий екскурс. Тим більше, на увагу відвідувачів заслуговують всі без винятку майстрині. Зокрема, представниці авангардного стилю вишивання, який отримав назву „стрічкова вишивка”. Її репрезентують доробки сестер Людмили Нікішиної і Світлани Гордієнко - вони лише другий рік займаються такою вишивкою, але досягли вже значної майстерності. Традиційний спосіб вишивання – хрестиком – знайшов свій відбиток у роботах Тетяни Бондаренко та Валентини Котилевської, які в основі своїх композицій використовують християнські мотиви. А майже мікроскопічні хрестики у виконанні молодої майстрині Марина Касіщевої візуально дають в результаті такі собі яскраві самобутні панно...