«Мер» Анатолій Фещенко з Миронівки
Календар українських свят продовжує попо-внюватися новими святами. Так, з 2014 року 14 жовтня ми відзначаємо День захисника України. Такий вибір дня є невипадковим, адже день Покрови Пресвятої Богородиці для запорізьких козаків був найбільш шанованим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Зараз Україна переживає нелегкі часи, а її захисники потребують захисту вищих сил та надійної допомоги й підтримки з боку своїх співвітчизників.
^ Реклама ^Сьогодні ми спілкуємося з сільським головою села Миронівка Світловодського району Анатолієм Петровичем Фещенком (на фото), який 10 серпня 2014 року, під час третьої хвилі мобілізації, був добровільно мобілізований до лав Збройних сил України.
Чотирнадцять місяців служби він провів у 55-му автомобільному батальйоні, основним завданням якого було забезпечувати супровід та охорону вантажів, в основному це були боєприпаси. За освітою Анатолій Петрович технік-електрик, тож разом з товаришами займався ремонтом техніки для забезпечення формування цієї самої колони. Все робилося дуже чітко і злагоджено. Так, 10 серпня він був мобілізований, а вже 20 серпня пішла перша колона, повністю підготована 55-м батальйоном. За рік з невеликим бійці пройшли шлях від Богданівки до Лісового, Сватового, Старобільська, Артемівська. Своє 45-річчя чоловік зустрічав у Сватовому і навіть отримав подарунок — флешку. Незважаючи на те, що специфікою автобату є перебування на відкритій місцевості, а обстріл може розпочатися будь-якої хвилини, формування за 14 місяців залишилося майже у повному складі завдяки мудрому командуванню, яке не лише чітко формулювало власні задачі, а ще й прислуховувалося до порад звичайних солдат. Складно було взимку, під час холодів та ожеледиці. Але найскладнішим було підтримувати бойовий дух бійців. Робота сільського голови тут стала у нагоді, бо дуже часто побратими зверталися до нього за порадою, з нерозумінням тієї чи іншої ситуації, з проханням знайти рішення якоїсь житейської проблеми. За це Анатолій отримав прізвисько "мер".
По закінченню служби Анатолій Петрович повернувся до Миронівки і продовжив свою роботу сільським головою. Жодним чином не вважає свій вчинок незвичайним, тим більше героїчним. На його переконання, так має вчиняти кожен громадянин України. Вдячний секретарю сільської ради Тетяні Літвіновій, яка вміло виконувала обов’язки сільського голови під час його відсутності, і, звісно, своїй родині. А вже цієї суботи сім’я Фещенків проводжатиме до армії свого сина.
Тисячі разів ми чуємо слова громадянська позиція, обов’язок, але справжнього значення вони набувають через спілкування з такими людьми, які діють за власними переконаннями.
"На той час по нашій сільській раді призивалося 10 чоловік. Я зателефонував до військового комісара і запитав, коли будуть набирати добровольців. Вже через декілька днів був зворотній дзвінок із повідомленням про мою мобілізацію. Це стало цілковитою несподіванкою для моєї дружини, на той момент у нас гостила рідня, так що все було звичайним життєвим моментом", — розповідає Анатолій Фещенко.
Чотирнадцять місяців служби він провів у 55-му автомобільному батальйоні, основним завданням якого було забезпечувати супровід та охорону вантажів, в основному це були боєприпаси. За освітою Анатолій Петрович технік-електрик, тож разом з товаришами займався ремонтом техніки для забезпечення формування цієї самої колони. Все робилося дуже чітко і злагоджено. Так, 10 серпня він був мобілізований, а вже 20 серпня пішла перша колона, повністю підготована 55-м батальйоном. За рік з невеликим бійці пройшли шлях від Богданівки до Лісового, Сватового, Старобільська, Артемівська. Своє 45-річчя чоловік зустрічав у Сватовому і навіть отримав подарунок — флешку. Незважаючи на те, що специфікою автобату є перебування на відкритій місцевості, а обстріл може розпочатися будь-якої хвилини, формування за 14 місяців залишилося майже у повному складі завдяки мудрому командуванню, яке не лише чітко формулювало власні задачі, а ще й прислуховувалося до порад звичайних солдат. Складно було взимку, під час холодів та ожеледиці. Але найскладнішим було підтримувати бойовий дух бійців. Робота сільського голови тут стала у нагоді, бо дуже часто побратими зверталися до нього за порадою, з нерозумінням тієї чи іншої ситуації, з проханням знайти рішення якоїсь житейської проблеми. За це Анатолій отримав прізвисько "мер".
По закінченню служби Анатолій Петрович повернувся до Миронівки і продовжив свою роботу сільським головою. Жодним чином не вважає свій вчинок незвичайним, тим більше героїчним. На його переконання, так має вчиняти кожен громадянин України. Вдячний секретарю сільської ради Тетяні Літвіновій, яка вміло виконувала обов’язки сільського голови під час його відсутності, і, звісно, своїй родині. А вже цієї суботи сім’я Фещенків проводжатиме до армії свого сина.
Тисячі разів ми чуємо слова громадянська позиція, обов’язок, але справжнього значення вони набувають через спілкування з такими людьми, які діють за власними переконаннями.
Захисник з Кіровоградщини отримав нагороду від Головнокомандувача Збройних Сил
Військовий Олексій Покора з Великоандрусівської громади відзначений «Золотим хрестом»
Підполковник Скала. Кремезний, незворушний, невтомний
«Не хотів залишати своїх друзів там», — боєць полку «Азову» зі Світловодська (ВІДЕО)
