Перше питання звучало так: про розгляд стану доступу до публічної інформації в м. Світловодськ, в рамках Закону України "Про доступ до публічної інформації". Основний доповідач з сього Юлія Іоненко кратко розкрила надзавдання цього закону, який полягає у праві громадян знати, чим займаються органи державної влади. Стосовно Світловодська, активістка відмітила видимий прогрес, який полягає у тому, що майже від початку каденції міської адміністрації на чолі з Валентином Козярчуком налагоджені прямі трансляції виконкомівських і міськрадівських засідань, зустрічей мера з громадськістю, ЗМІ тощо.

Разом з тим, пані Юлія не оминула дорікнути цій же адміністрації у тому, що практично відсутня гарантована законом доступність до діяльності структурних виконкомівських підрозділів. Тобто, зазначила вона, владі треба зробити так, щоб не громадяни шукали потрібну їм інформацію – а щоб державні служби самі доносили її активніше, організовуючи і брифінги для журналістів, і "круглі столи" із громадськістю, і де би розповідали не лише про вже зроблене – а й про плани своєї роботи…

Доповідачку доповнив Олег Рудницький, який вже тривалий час "носиться" з ідеєю впровадження у місті такого собі Електронного самоврядування, яке набуло свого поширення у європейських країнах (і у Польщі, зокрема). А от у нашого мера, поремствував пан Олег, ця новація аж ніяк не викликає нестримного бажання її втілити на наших теренах.

На захист свого шефа підвівся начальник організаційного відділу Олександр Возний, який закликав не перетворювати мерію на такого собі цапа відбувайла – вона (мерія) відкрита для співробітництва й прозорості. Інша річ, що виконання всіх настанов й побажань з боку громадськості мають свої обмеження – технічного, фінансового, кадрового та інших характерів. Тож і їй (громадськості), окрім вказівок, не завадило би підставити і своє плече – наприклад, скинутись і подарувати сайт… міській раді.

Друге питання мало здебільшого пізнавальний характер, бо як зазначив голова ГР Михайло Касьянов, вплинути на його вирішення не здатна ані очолювана ним організація, ані міська влада – це буйне (зловонне) цвітіння Кременчуцького водосховища. А тим більше, підкреслив він, тутешні екологи, попри запрошення, на засідання не з’явились. Тож, "віддуватись" за все наше "цвітуче" море довелося в. о. начальника Держпродспоживслужби (так нині називається те, що звалося донедавна Санепідстанція) Тетяні Кривошеї. Та, за великим рахунком, виявилось, що її Служба (стосовно водосховища) вивчає та контролює лиш санітарний стан єдиного офіційного міського пляжу на Довгому озері.

Єдине, що вона пояснила по смердючості водосховища, то це те, що його причиною є штучне багатократне (через низку водосховищ) уповільнення природної дніпровської течії... Відтак, зрозуміло, що пані Тетяна аж ніяк не могла зарадити одній пані, яка спеціально на засідання принесла банку з каламутною рідиною, яка, за її словами, тече з водопровідних кранів її квартири. Чи-то вона не доочищена, чи-то іржаві труби – з’ясувати буде вкрай важко і фінансово накладно. Єдине, що тут можна зробити – порадив мудрий Возний: перемовинами з водоканалом добитися внесення до договору на обслуговування правки про те, що у разі такого "недотягування" цієї рідини до норм питної води, платити за неї не як за питну – як за технічну...

А відносно ж таки питання літньої смердючості нашого моря, не менш мудра Іоненко внесла пропозицію рекомендувати міській владі інтенсифікувати зусилля у налагодженні контактів з "братами по нещастю" – з адміністраціями інших придніпровських міст, що також потерпають від цвітіння синьо-зелених водоростей. Мета – узгодження позицій і тиск на центральні власті щодо виділення бюджетних грошей на будівництво спеціальних підприємств з переробки оцієї зелені на біопаливо – так, як се давним-давно робиться у цивілізованому світі. Тобто, наша напасть, за хазяйського до неї ставлення, глядиш, і перетвориться нам усім на благо.

…Третє питання виявилось найбільш гамірним та спірним. Якщо коротко, його суть полягає у тому, що міська влада планує збільшити тариф на обслуговування прибудинкових територій. Як пояснив доповідач з цього питання, начальник управління економіки Олександр Наумчик, причиною цього є те, що даний тариф було затверджено ще у 2009 році – з тої пори і вартість енергоносіїв зросла, і середня зарплата змін зазнала і таке інше. А відтак, є думка: плату за це обслуговування встановити в межах 1,8 -2,2 гривні на квадратний метр. Натомість у представників 12-х офіційно існуючих у місті ОСББ своє бачення – їм хочеться, щоб цей тариф становив від 2,5 до 3,5 гривень, бо для ОСББешників це якимсь вигідним чином позначиться на отриманні житлових субсидій. Напевне, через масу тонкощів цього питання – жодних рішень по ньому не голосувалося*.

Ну, а четверте питання мало суто організаційний та внутрішній характер – каденція цієї ГР добігає кінця. І за два місяці має бути обраний новий її лад. Як се буде відбуватися, хто братиме участь тощо – про це і говорили нинішні члени. Але недовго – бо втомилися від обговорень трьох питань попередніх.