За очільництва ж містом Юрія Котенка різні масові заходи і Шевченківські дні — не виняток, зазвичай обходились без його промов. Як правило, від влади головувала на них тодішня секретарка міськради Зінаїда Климчук. А осередки політичних партій націонал-патріотичного спрямування, на кшталт "Свободи", намагались всіляко відокремитись від "злочинної влади", обираючи для візиту до Кобзаря іншу годину.

Воно й не дивно — "Свобода" одна з найчисельніших фракцій у міській ради, а "свободівець" Юрій Сапянов у ній є секретарем. Але його на врочистих… не було. Як і не було нинішнього мера Валентина Козярчука. Зате був… Котенко разом з іншими лікарями Світловодської ЦРЛ, яку він наразі очолює. Були і перші особи Світловодської райради та другі з райдержадміністрації, які, також, намагалися проводити аналогічні заходи відокремлено від "гороцьких"…

Звісно, все це позначилось на велелюдності шевченкового пошанування в однойменному Парку, куди, окрім представників міської та районної влад, прийшли і учні місцевих закладів освіти, і лікарі ЦРЛ, і просто, свідомі громадяни.

Варто також зауважити, що сьогоднішнє дійство відбулося "під знаком" Надії Савченко — нашої мужньої льотчиці, життя якої (через "сухе" голодування) може обірватися будь-якої миті у казематах агонізуючої кривавої Росії. Чимало присутніх тримали світлини із зображенням української героїні. А у промовах заступниці міського голови Анни Нестеренко, секретаря райради Романа Домбровського, голови МО ВО "Батьківщина" Таїси Гончаренко, у тій чи іншій мірі, рефреном звучали слова на підтримку Надії з одночасною вимогою до кремлівських катів негайно її звільнити.

Дуже змістовним і повчальним був виступ "просвітянки" Єлизавети Неводничої. За тривалістю він був найдовшим, але воно того варте… Пані Єлизавета, без допоміжних "шпаргалок", органічно поєднала хронологію нетривалого шевченкового життя з його поезіями, відповідними до того чи іншого періоду. Чимало з поезій Кобзаря наче списані з сьогоднішнього дня — всі ті ж ординці-московіти, все ті ж гречкосії-тубільці, ладні "останню сорочку із своєї матері здерти" тощо.

Та все ж, те, що місто і район, і партії різні зібрались цьогоріч разом, засвідчило, що настало, нарешті, серед українців прозріння, а значить "і буде син, і буде матір, і будуть люди на землі".