Аби вшанувати пам'ять видатного поета і прозаїка біля пам’ятного знака зібралося небагато людей: представники міської влади, кілька депутатів міськради, працівники бюджетних установ, громадськість.

Як завжди, цього дня біля пам’ятника лунали вірші та уривки з творів українського класика, який став легендарною постаттю в історії українського народу, а його пророчі слова для багатьох щирих патріотів України стали дороговказом. Просто неба лунала й поезія, присвячена Кобзареві. Вшановуючи світлу пам'ять цієї видатної постаті, учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника.

Виступаючи перед присутніми, член спілки журналістів України Олесь Неділя розповів що саме на Світловодщині проживають нащадки великого Кобзаря. Адже у Табурищі проживає прапраонука Катерини – старшої сестри Шевченка – Вікторія Лавриненко. Жінка у шостому поколінні продовжила рід Тараса Григоровича від родини Красицьких. У скромній оселі жінки зберігається "Кобзар", виданий у ХIХ столітті, пожовклий, але дорогий її серцю. Хотілося б, щоб ця жінка була присутня на таких заходах, зазначив Олесь Неділя, а на завершення виступу зачитав власний вірш, як сказав журналіст, написаний від серця.

З ШЕВЧЕНКОМ У СЕРЦІ

Ми до Шевченка подумки щоднини
Немов на сповідь йдемо на уклін.
Бо він був вірним сином Україні
Його ім’я не зітре часу плин.

Він став для нації пророком,
Своє життя поклавши на алтар.
І крізь століття нам із кожним кроком
Дороговказом є його “Кобзар”.

Який нас вчить любити Україну
Цю Богом дану землю на віки.
І захищать її в лиху годину
Та, як зіницю ока, берегти…

Тим паче зараз вороги й злодії
Донбас човпуть як зліснії кати.
Пора вже їх за всі злочинні дії
На трибунал народний притягти.

Їм Батьківщину нашу не здолати
За її долю б’ються козаки.
Яким під силу вже Донбас звільняти
Й до перемоги в серці із Шевченком йти.