Нам би поки ще кіровоградські проблеми!⁠

У поки ще Кіровограді 11 червня відбулась ініційована обласним осередком Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка Всеукраїнська науково-практична конференція "Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства" за участі 35 науковців із усієї України. На конференції для вибору назв населеним пунктам були визначені критерії, які засвічують історичну самобутність, самодостатність та європейськість нації і держави, а саме:

1. деколонізація (заміна усіх топонімів, накинутих Україні ззовні);
   
2. україноцентричність (засвідчення давності і спадкоємності української історії);
   
3. краєцентризм (зануреність в історію конкретної території або прив’язка до місцевих географічних об’єктів);
   
4. унікальність (неповторюваність у назвах інших міст, формування чітких і неповторних образів, пов’язаних з містом);
   
5. толерантність (відсутність наруги над національними почуттями більшості населення);
   
6. неперсоналізованість (топоніми, пов’язані з історичними особами є найуразливішими);
   
7. увічнення героїко-патріотичних подій у історії міста, району, області, країни;
   
8. державотворчість, патріотизм.
   

Хоча світловодці (зокрема, ревівці), які мали нагоду, зібравшись 18 червня на громадські слухання, розпочати в нашому місті виконання згаданого вище закону, не те, що не бажали ознайомитись із цими критеріями, вони взагалі не бажали жодних перейменувань, боячись втрати значних коштів. Така реакція мешканців вулиці Ілліча на Заводському мікрорайоні була продиктована як недовірою до влади як такої, так і відсутністю розуміння ними самої процедури, зокрема витратної частини. Відбулось своєрідне зіткнення двох сторін: з одного боку пенсіонерів із мізерними пенсіями, з іншого – ініціаторів перейменувань від громадських організацій та влади в особі керуючого справами В. Туманова та першого заступника С. Філоненка, яким, у першу чергу, треба було розробити й донести до людей чітку процедуру перейменування з можливим кошторисом, до якого входить "ще чітко не визначена сума", за словами В. Туманова, реєстраційного збору в управлінні юстиції.

Хоча виникає закономірне питання: чому вирішили розпочати саме з ненайбільшої і ненайважливішої вулиці Ілліча на окраїні міста, оминаючи, наприклад, вулицю Леніна, бульвар Карла Маркса? Бо взяти до уваги той самий ще поки Кіровоград, то в ньому вже не Карла Маркса, а Велика Перспективна, не Леніна, а Дворцова, не Дзержинського, а майданівця з Небесної Сотні Чміленка. Коли світловодці-ревівці поряд із вшануванням пам’яті загиблого в АТО А. Ільїна нагадали про ревівця-"афганця" М. Проня, то у поки ше кіровоградців інша проблема: як буде називатись їхнє місто й наш обласний центр? Учасники вищезгаданої конференції запропонували кіровоградцям, пов’язану з однією х історичних назв міста Інгул-город – Інгульськ.

То ж давайте разом дивитись на майбутнє нашого міста!