Про нездоланність українців і страшну статистику часів війни розповідав Віктор Сергеєв
Урок-реквієм "Нездоланність українців" до 70-річчя Великої Перемоги пройшов у бібліотеці-філії №2 28 квітня з учнями 9-го класу школи №1.
На захід був запрошений директор краєзнавчого музею Сергеєв Віктор, який розповів про злочини гітлерівців проти мирного населення на окупованій Кіровоградщині. Він зачитав уривки спогадів очевидців тих страшних подій, показав архівні фото.
За період окупації гітлерівцями було знищено на території області понад 150 тисяч мирних громадян. Загинуло від рук нацистів 54 тисячі військовополонених. Молодь дізналася про те, що в'язні концтаборів на лівій стороні куртки повинні були носити кольоровий трикутник і смужку з реєстраційним номером. Літера на трикутнику вказувала на національність: F — француз, B — бельгієць, P — поляк.
Кров’ю наших дідів було заплачено за мирне майбутнє. Нікому не переписати сторінки минулого, але ми завжди будемо пам’ятати своїх героїв. Прості солдати билися до останньої краплі крові, щоб перемогти клятого ворога. Кажуть, що час лікує рани. Але біль утрати не стихає. Війна своїм чорним крилом торкнулася кожного українського дому, кожної родини, кожної долі. А тому ми сьогодні зі скорботою згадуємо доблесних воїнів, які не повернулися з поля бою, замордованих у концентраційних таборах, розстріляних у полоні, загиблих від холоду та голоду, тих хто і досі вважається зниклими без вісти. Пам’ять про цих людей не підвладна часу.
За період окупації гітлерівцями було знищено на території області понад 150 тисяч мирних громадян. Загинуло від рук нацистів 54 тисячі військовополонених. Молодь дізналася про те, що в'язні концтаборів на лівій стороні куртки повинні були носити кольоровий трикутник і смужку з реєстраційним номером. Літера на трикутнику вказувала на національність: F — француз, B — бельгієць, P — поляк.
Кров’ю наших дідів було заплачено за мирне майбутнє. Нікому не переписати сторінки минулого, але ми завжди будемо пам’ятати своїх героїв. Прості солдати билися до останньої краплі крові, щоб перемогти клятого ворога. Кажуть, що час лікує рани. Але біль утрати не стихає. Війна своїм чорним крилом торкнулася кожного українського дому, кожної родини, кожної долі. А тому ми сьогодні зі скорботою згадуємо доблесних воїнів, які не повернулися з поля бою, замордованих у концентраційних таборах, розстріляних у полоні, загиблих від холоду та голоду, тих хто і досі вважається зниклими без вісти. Пам’ять про цих людей не підвладна часу.
Лариса Пономаренко
Фото: надані автором