Олександр Опришко — директор ТОВ "Світекоенергія" — і представник Микільської школи — зав. котельнею Василь Томєв — вважають за потрібне довести до відома читачів видання, що 540 тис. грн., про які пише прокуратура, належним чином відпрацьовані, крім того, вкладено значну суму власних коштів у переобладнання двох котелень. Натомість ТОВ "Світекоенергія" отримала лише 167 тис. грн. і судовий позов від прокуратури.

Тож надаємо слово підприємцю і представнику школи.

Олександр Опришко:

"Я хочу повідомити, що гроші, про які повідомляє прокуратура, ми не присвоїли. Вони витрачені на договірні цілі, більшу частину ми до цього часу не отримали, хоча роботи виконали.

Почалося все з того, що ми — виробники брикетів з деревини типу pini&key — дізналися про програму переходу шкіл району на альтернативні види палива. Звернулися до Світловодської РДА. Нам запропонували виконати реконструкцію котелень Микільської, а потім і Павлівської шкіл з тим, щоб ми надалі опалювали ці школи своїми брикетами.

Ми подумали, порахували і вирішили погодитися. Вклали значну суму власних коштів на закупівлю обладнання і до початку опалювального сезону — 25 жовтня 2014 р. — встигли виконати увесь обсяг роботи по Микільській школі. Це був наш пілотний проект."

Василь Томєв:

"Я можу підтвердити, що робота виконана на совість. Раніше ми опалювали школу за допомогою газових котлів, витрачали 20 куб.м. на годину, тобто була потреба у 480 куб.м на добу, 15 тис. куб.м на місяць, а ліміт газу був не більше 7 тис. куб. м. Доводилося постійно робити перерви в опаленні, що дуже шкідливо для обладнання і неефективно з точки зору тепла. У школі завжди було прохолодно — 14-16 град. тепла. Коли ж запустили твердопаливний котел, у нас всі квіти розквітли, діти і вчителі скинули теплий одяг, всю зиму в школі було +18, безперервно! А крім цього ми зекономили 50% бюджетних коштів!"


Олександр Опришко:

"За Павлівську школу ми взялися в грудні минулого року. Ризикнули виконати роботи посеред зими і впоралися — 12 січня 2015 року "запустили" котельню. Там ситуація була така: ліміту газу не вистачало навіть до зимових канікул, школа просто замерзла б. В технічному плані цей обсяг робіт був теж складним. Школа велика, ще й дитячий садок опалюється від цієї котельні. Діти ніколи не ходили на фізкультуру в спортивних костюмах, так було холодно. Після переобладнання у самій холодній кімнаті було +18 градусів тепла, а по всій школі — +20 – +22!

Нас звинувачують у тім, що НКРЄ не видавала нам ліцензію. Хочу пояснити, що нас самих ввели в оману. Ми вирішили зекономити час і власні зусилля направити на виробничу діяльність. Замовили ліцензію фірмі, що спеціалізується на такому виді послуг, уклали договір, заплатили, отримали документ поштою. Маємо всі документи на підтвердження того, про що я говорю.

Перед тим, як заплатити гроші, ми самі намагалися перевірити, чи дійсна ліцензія, але не змогли, немає в НКРЄ єдиного реєстру, телефоном ніхто не може відповісти на жодне запитання.

Сьогодні, якщо ми правильно розуміємо Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 р. №222-VІІІ, нам ліцензія не потрібна. У статті 7 "Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню", п. 29 написано: виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Це якраз наш випадок. Крім цього, хочу нагадати про Постанову Кабміну від 10 вересня 2014 р. №453 "Про стимулювання заміщення природного газу під час виробництва теплової енергії для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів".

Тож, напевне, нас треба підтримувати, а не перешкоджати нашій діяльності. Офіційний привід для судових розглядів — недійсна ліцензія, проте жодного документу на підтвердження того, що ми повинні були її оформляти, не було."