Обережно, «Світловодськпобут»!
На моє глибоке переконання, ніяких ділових відносин не можна мати з підприємством, яке називає себе СП ТОВ "Світловодськпобут". Найкращим аргументом на користь цього твердження є власний досвід стосунків.
Від початку створення СП ТОВ "Світловодськпобут" редакція газети "Світловодськ вечірній" постійно висвітлювала його діяльність, складалися відповідні акти виконаних робіт, оформлялися рахунки і раз на рік проводився взаємозалік за постачання тепла. Так тривало до 2010 року. На 01.01.2010 року боргів у редакції газети перед СП не було, про що свідчать документи.
2010-й рік був особливо плідним на співпрацю. Подивіться, як активно робив собі піар Сергій Олександрович Яременко — на той час генеральний директор, який вже відчував себе майбутнім мером міста. Чого варті лише заголовки наших статей і репортажів: "Сергій Яременко: "Ми розпочали опалювальний сезон одними з перших не лише в області, а й в Україні", "Сергій Яременко: "Проводити експерименти над економікою не можна! Я впевнений, що існують можливості для забезпечення міста якісною водою, не підвищуючи тарифи" тощо. До публікацій незмінно додавалися портрети Сергія Яременка, Романа Петрова, Олександра Сича. Все, як бажав замовник.
Написали у 2010 році на загальну суму 6579,01 грн. Але на 01.01.2011 року ніякого взаємозаліку не відбулося. Напевне, на той час "Побут" вже виріс з дитячих штанців, щоб платити за послуги будь-кому, а колишній редактор Микола Шверненко у ці штанці тільки вскочив і посоромився спитати у поважного дядька про гроші… Більше того,майже перед звільненням з роботи, 28 січня 2014 року Микола підписав договір, у якому окремим рядком було написано: борг редакції за спожиту теплову енергію складає 16388,88 грн. Тобто погодитися з власним боргом і не пригадав, що постачальник тепла 4 роки поспіль не сплачує за послуги редакції ні копійки? Забив гола у власні ворота через відсутність досвіду чи домовився про особисті преференції? З цим ще доведеться розбиратися і, можливо, подавати регресний позов.
У 2011 році обсяги піару різко впали до 3212,95 грн., 2012 року замовник розмістив лише один матеріал під заголовком: "Минулий опалювальний сезон пройшов без збоїв, але теплопостачальники не збираються відпочивати" (вже з фото Петрова, Михайлика, Реута) — на 705,00 грн.
У 2013 році "Світловодськпобут" розмістив на шпальтах газети матеріалів на суму 2892,75 грн., 2014 — на 2486.80 грн. Варто зазначити, що фото Володимира Михайлика — заступника генерального директора на той час, стало регулярно з’являтися на сторінках "СВ" з 2011 року.
Щоб читачам була зрозуміла методика піару, слід сказати, що керівники "Світловодськпобуту" регулярно запрошували усі ЗМІ міста до себе, сідали в президії добре облаштованої конференц-зали і розповідали про успіхи і трудові досягнення. Журналісти записували і фотографували, потім погоджували готовий матеріал і лише після цього розміщували його в газеті. Тобто свою частину роботи виконували сумлінно, не очікуючи від замовника ніякої підлості.
Отже, за 2010 — 2014 рік редакцією було надано послуг СП ТОВ "Світловодськпобут" на суму — 15876,51 грн., сплачено замовником — 30 вересня 2014 року після тривалих моїх суперечок з Михайликом — 5379,55грн. Таким чином, борг замовника на 01.01.2015 року становить 10496,96 грн. На оформлену належним чином претензію, вручену 28 листопада 2014 року, замовник не реагує.
Оскільки з вересня 2014 року постачальник тепла почав стверджувати, що взаємозалік, як такий, провести з деякого часу забороняє Закон, домовилися про сплату боргів грошима. Коли редакція 29 вересня 2014 року перерахувала залишок боргу у сумі 15717,67 грн.СП ТОВ "Світловодськпобут", останній також перерахував редакції 30 вересня 2014 року 5379,55грн, підписавши акти виконаних робіт заднім числом. Розійшлися.
Але тут же велика зелена жаба почала душити генерального директора Михайлика і він вирішив, що мало отримати борг з редакції, треба ще стільки ж — пені. Адже він втратив 15 тисяч гривень в очікуванні сплати за теплопостачання! (Тут треба пояснити, що захмарні рахунки виставлялися за ледь теплі батареї в адмінбдівлі міськвиконкому, де знаходиться редакція, роками. Тому рахунки за електроенергію завжди були також великими, бо ж техніка замерзає, без електрообігрівачів — ніяк!)
Адекватна людина пригадала б,що завинила редакції гроші і перерахувала лише частину їх, до того ж пізніше за редакцію. То про які ж втрати від інфляції, пені і судові витрати може йти мова?
Тим не менше, позовна заява на загальну суму 12519,25 грн. надійшла до Господарського суду Кіровоградської області 21 жовтня 2014 року. Спитаєте, чому сума стала меншою від попередньої забаганки генерального отримати пеню у сумі 15717,67 грн.? Так він помилився! З ким не буває… і зменшив свої апетити до 8781,89 грн., але додав 2487,67 грн. втрат від інфляції та 1249,69 судових витрат і вийшов, таким чином, на цілком прийнятну для нього суму у 12519,25 грн.
І задля того, щоб здерти цю чималу для редакції газети суму і зовсім смішну (менше половини однієї заробітної плати генерального!) для "Побуту", сам начальник юрвідділу підприємства Петров тричі відвідав суд і, не піднімаючи очей від папірців, "ніс пургу", як кажуть підлітки. "Пургу" не зарахували. Іменем України, Господарський суд Кіровоградської області 18 грудня 2014 року вирішив: "У задоволенні позовних вимог відмовити повністю".
Публічно я попросила Володимира Михайлика використати здоровий глузд і не подавати апеляційну скаргу, бо ж 10496,96 грн. боргу "Світловодськпобут" має перед редакцією газети "Світловодськ вечірній". Пакет документів на підтвердження цього боргу він отримав. Та де там! Напередодні нового року хлопці трудилися, не покладаючи рук, і 29 грудня відправили апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Копію ми отримали 6 січня.Такий собі різдвяний подарунок від нашого боржника.
Ми розуміємо, що у Михайлика з Петровим є велика перевага — вони добре знають цей суд і суддів, мають з ними давні зв’язки, ми ж не знаємо, навіть, де двері відкриваються. Але хочеться вірити, що правда буде на нашому боці. Не може бути такого, що переможуть "генеральні", які тримають все місто у напрузі кілька років поспіль: привласнюють комунальне майно; забирають у людей житло; збільшуючи так звані "борги", отримують від держбюджету мільйони гривень за різницю в тарифах; дозволяють собі купувати дорого, а потім продавати своїм людям дешево автомобілі тощо. Чи може? У такому випадку у нашій державі нічого не змінилося з часів Януковича…
ЗА ТЕМОЮ: "Світловодськпобуту" повернули апеляційну скаргу без розгляду
P.S. "За останні 3 роки були відчужені наступні основні засоби (основні фонди): 09.10.12р. — автомобіль "Октавія тур", 13.02. 13р. — автомобіль "Ланос ТР69У102", 15.02.13р. — автопричіп вантажний МАЗ 8926, 21.11.13р. — автомобіль "Октавія А5", 22.01.14р. — автомобіль "Тойота-Камри" (зі звіту ревізійної комісії по результатах перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності СП ТОВ "Світловодськпобут" від 23 травня 2014р.).
2010-й рік був особливо плідним на співпрацю. Подивіться, як активно робив собі піар Сергій Олександрович Яременко — на той час генеральний директор, який вже відчував себе майбутнім мером міста. Чого варті лише заголовки наших статей і репортажів: "Сергій Яременко: "Ми розпочали опалювальний сезон одними з перших не лише в області, а й в Україні", "Сергій Яременко: "Проводити експерименти над економікою не можна! Я впевнений, що існують можливості для забезпечення міста якісною водою, не підвищуючи тарифи" тощо. До публікацій незмінно додавалися портрети Сергія Яременка, Романа Петрова, Олександра Сича. Все, як бажав замовник.
Написали у 2010 році на загальну суму 6579,01 грн. Але на 01.01.2011 року ніякого взаємозаліку не відбулося. Напевне, на той час "Побут" вже виріс з дитячих штанців, щоб платити за послуги будь-кому, а колишній редактор Микола Шверненко у ці штанці тільки вскочив і посоромився спитати у поважного дядька про гроші… Більше того,майже перед звільненням з роботи, 28 січня 2014 року Микола підписав договір, у якому окремим рядком було написано: борг редакції за спожиту теплову енергію складає 16388,88 грн. Тобто погодитися з власним боргом і не пригадав, що постачальник тепла 4 роки поспіль не сплачує за послуги редакції ні копійки? Забив гола у власні ворота через відсутність досвіду чи домовився про особисті преференції? З цим ще доведеться розбиратися і, можливо, подавати регресний позов.
У 2011 році обсяги піару різко впали до 3212,95 грн., 2012 року замовник розмістив лише один матеріал під заголовком: "Минулий опалювальний сезон пройшов без збоїв, але теплопостачальники не збираються відпочивати" (вже з фото Петрова, Михайлика, Реута) — на 705,00 грн.
У 2013 році "Світловодськпобут" розмістив на шпальтах газети матеріалів на суму 2892,75 грн., 2014 — на 2486.80 грн. Варто зазначити, що фото Володимира Михайлика — заступника генерального директора на той час, стало регулярно з’являтися на сторінках "СВ" з 2011 року.
Щоб читачам була зрозуміла методика піару, слід сказати, що керівники "Світловодськпобуту" регулярно запрошували усі ЗМІ міста до себе, сідали в президії добре облаштованої конференц-зали і розповідали про успіхи і трудові досягнення. Журналісти записували і фотографували, потім погоджували готовий матеріал і лише після цього розміщували його в газеті. Тобто свою частину роботи виконували сумлінно, не очікуючи від замовника ніякої підлості.
Отже, за 2010 — 2014 рік редакцією було надано послуг СП ТОВ "Світловодськпобут" на суму — 15876,51 грн., сплачено замовником — 30 вересня 2014 року після тривалих моїх суперечок з Михайликом — 5379,55грн. Таким чином, борг замовника на 01.01.2015 року становить 10496,96 грн. На оформлену належним чином претензію, вручену 28 листопада 2014 року, замовник не реагує.
Оскільки з вересня 2014 року постачальник тепла почав стверджувати, що взаємозалік, як такий, провести з деякого часу забороняє Закон, домовилися про сплату боргів грошима. Коли редакція 29 вересня 2014 року перерахувала залишок боргу у сумі 15717,67 грн.СП ТОВ "Світловодськпобут", останній також перерахував редакції 30 вересня 2014 року 5379,55грн, підписавши акти виконаних робіт заднім числом. Розійшлися.
Але тут же велика зелена жаба почала душити генерального директора Михайлика і він вирішив, що мало отримати борг з редакції, треба ще стільки ж — пені. Адже він втратив 15 тисяч гривень в очікуванні сплати за теплопостачання! (Тут треба пояснити, що захмарні рахунки виставлялися за ледь теплі батареї в адмінбдівлі міськвиконкому, де знаходиться редакція, роками. Тому рахунки за електроенергію завжди були також великими, бо ж техніка замерзає, без електрообігрівачів — ніяк!)
Адекватна людина пригадала б,що завинила редакції гроші і перерахувала лише частину їх, до того ж пізніше за редакцію. То про які ж втрати від інфляції, пені і судові витрати може йти мова?
Тим не менше, позовна заява на загальну суму 12519,25 грн. надійшла до Господарського суду Кіровоградської області 21 жовтня 2014 року. Спитаєте, чому сума стала меншою від попередньої забаганки генерального отримати пеню у сумі 15717,67 грн.? Так він помилився! З ким не буває… і зменшив свої апетити до 8781,89 грн., але додав 2487,67 грн. втрат від інфляції та 1249,69 судових витрат і вийшов, таким чином, на цілком прийнятну для нього суму у 12519,25 грн.
І задля того, щоб здерти цю чималу для редакції газети суму і зовсім смішну (менше половини однієї заробітної плати генерального!) для "Побуту", сам начальник юрвідділу підприємства Петров тричі відвідав суд і, не піднімаючи очей від папірців, "ніс пургу", як кажуть підлітки. "Пургу" не зарахували. Іменем України, Господарський суд Кіровоградської області 18 грудня 2014 року вирішив: "У задоволенні позовних вимог відмовити повністю".
Публічно я попросила Володимира Михайлика використати здоровий глузд і не подавати апеляційну скаргу, бо ж 10496,96 грн. боргу "Світловодськпобут" має перед редакцією газети "Світловодськ вечірній". Пакет документів на підтвердження цього боргу він отримав. Та де там! Напередодні нового року хлопці трудилися, не покладаючи рук, і 29 грудня відправили апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Копію ми отримали 6 січня.Такий собі різдвяний подарунок від нашого боржника.
Ми розуміємо, що у Михайлика з Петровим є велика перевага — вони добре знають цей суд і суддів, мають з ними давні зв’язки, ми ж не знаємо, навіть, де двері відкриваються. Але хочеться вірити, що правда буде на нашому боці. Не може бути такого, що переможуть "генеральні", які тримають все місто у напрузі кілька років поспіль: привласнюють комунальне майно; забирають у людей житло; збільшуючи так звані "борги", отримують від держбюджету мільйони гривень за різницю в тарифах; дозволяють собі купувати дорого, а потім продавати своїм людям дешево автомобілі тощо. Чи може? У такому випадку у нашій державі нічого не змінилося з часів Януковича…
ЗА ТЕМОЮ: "Світловодськпобуту" повернули апеляційну скаргу без розгляду
P.S. "За останні 3 роки були відчужені наступні основні засоби (основні фонди): 09.10.12р. — автомобіль "Октавія тур", 13.02. 13р. — автомобіль "Ланос ТР69У102", 15.02.13р. — автопричіп вантажний МАЗ 8926, 21.11.13р. — автомобіль "Октавія А5", 22.01.14р. — автомобіль "Тойота-Камри" (зі звіту ревізійної комісії по результатах перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності СП ТОВ "Світловодськпобут" від 23 травня 2014р.).
