У другому ряду, по центру — керуючий справами міськвиконкому Вадим Туманов, збоку — секретар міської ради Зінаїда Климчук, в останньому ряду — Надія Клокар — начальник управління культури. Всі — окремо, подалі один від одного. Міського голови немає. Чому? Не зрозуміло. Здавалося б, треба демонструвати єдність, прийти у повному складі депутатським КОРПУСОМ (улюблене слово з радянських часів у народних обранців похилого віку), міськвиконкомом, зайняти перші ряди…

Ведучі святкового заходу — Анна Горбань — художній керівник та Павло Маліцький — режисер Палацу культури були, як завжди, на висоті. Вишукані костюми, добре поставлені голоси, зворушливі тексти мали створювати святковий настрій у присутніх. Після короткого вступного слова ведучі оголосили урочисте зібрання, присвячене Дню Соборності України, відкритим. Пролунав Гімн України.

На покладання вінка до погруддя Тараса Шевченка в парк його імені делегували представників громади міста: Михайла Поліщука, Григорія Соколенка та Віктора Кіктєва.

Слово надали Зінаїді Климчук — вчителю історії за фахом. Вона доволі довго розповідала, як український народ йшов до об’єднання. Про сьогодення — ні слова. Привітала світловодців:





Далі народ розважали співом і танцями аматори сцени. Ми послухали Юрія Лучку, вокальний колектив "НІКО", Наталію Сандрак, побачили дитячій танцювальний колектив і вирушили на наступний захід.



А в фойє Палацу культури відбувалася виставка вишиванок і рушників, яку представила хранитель фондів міського краєзнавчого музею Тетяна Леонідівна Ткачук. Роботи місцевих майстринь Раїси Степанівни Різноокої, Валентини Яківни Олексієнко та Галини Іванівни Чемадури з Подорожнього, кілька сорочок (яким понад 100 років) з фондів музею - були, на мій погляд, найбільш позитивною і доречною складовою святкового заходу.