"Я пам’ятаю кожного із цих хлопців, вони навчалися за період мого перебування на посаді директора, — звернулася до присутніх на зібрані колишня директорка школи №10 Валентина Іванівна Ковшар. — Вони були веселі, дотепні, любили спорт... Закінчивши школу, кожен із них здобув професію, створив сім’ю, але підступний, нахабний ворог обірвав мрії наших мужніх захисників. Кажуть, Герої не вмирають. Це дійсно так. Доки буде існувати ця школа, доти буде жити пам’ять про наших Героїв. Низькій уклін батькам".

"Це мінімум того, що ми можемо зробити в пам’ять про наших захисників, які віддали найцінніше — своє життя, — зауважив директор ліцею Дмитро Суліма. — Низький уклін батькам, синам яких ми присвятили цю меморіальну дошку. Дай Бог, щоб вона не поповнювалася новими портретами".

"Усі кажуть, що герої не вмирають, але це не так. Вони вмирають, як і звичайні люди, — звернулася до присутніх мати Олександра Лозовського — Алла Лозовська. — Але вони між нами, я вірю в це. Вірю, що мій синочок тут, поряд з вами. Він дуже любив цю школу, любив вчителів… Дякую вам за цю шану".

"Хочу сказати вам, діти, — бережіть себе, бережіть своїх батьків, бережіть Україну, — промовила мати Данила Бережного — Наталя Бережна. — І дай вам Бог не знати всього того жаху, що нам розповідали діти по телефону. Я не хочу, щоб ви це бачили і взагалі це чули. У Данила було багато планів, він хотів жити... Я вдячна вам за вшанування пам’яті сина".