На останній черговій сесії міськради, втім, як і на інших, майже всі питання архітектурно-земельних відносин було відправлено на доопрацювання. Що власне і стало поштовхом до спроби з’ясувати цей місцевий "феномен": в інших містах регулярно будується щось нове, що урізноманітнює життя, робить його більш насиченим і заможнім — наприклад, в одній лиш Знам’янці, що майже втричі менше Світловодська, по три-чотири крупних супермаркетів та автозаправок і таке інше. А у нас — наче час зупинився…

Чи не найактивнішим лібералом стосовно земельних та інвестиційних питань на сесіях завжди виступає молодий депутат та підприємець Костянтин Каспров. Та він, як правило, залишається весь час у меншості.

— Знаєте, — розпочав він, — ще на початку своєї першої депутатської каденції, а це років з десять тому, я побував на семінарі-тренінгу у Черкасах, який проводили американці і який був присвячений різним питання місцевого самоврядування. І там мені вкарбувалось у свідомість їхня теза про те, що між американськими містами точиться доволі жорстка конкурентна боротьба щодо залучення до себе якомога більшої кількості інвестицій. Міста, містечка, селища, наче бізнес-структури, змагаються між собою у привабливості для потенційних інвесторів. Одні заманюють їх занизькими ставками орендної плати за землю, другі — спрощеною і оперативною дозвільною системою, треті хизуються розвиненою інфраструктурою. Тобто, кожен населений пункт прагне виглядати найбільш привабливо з метою, щоб саме на нього спрямував свій погляд бізнес. Бо там розуміють: приток інвестицій — це додаткові бюджетні надходження і нові робочі місця. А сукупність цих факторів дозволяє врешті поліпшувати якість життя та соціальних стандартів усієї територіальної громади.

— Важко з вами не погодитись, але, окрім вашого відстоювання різних інвестиційних питань, ви доволі позитивно ставитись до виділення земель усім бажаючим під будівництво, у тому числі, на центральній вулиці — під перетворення квартир на перших поверхах на крамнички, салони, майстерні тощо…

— А тут все взаємопов’язано. Ви думаєте, бізнес не бачить, з яким скрипом доводиться проштовхувати у нас земельні питання? Та, що можна говорити про прибудови на перших поверхах житлових будинків, коли в місто не увійшов жоден крупний супермаркет типу АТБ чи там "Сільпо", або якась мережева крупна автозаправка? І як результат — скуплятися світловодці їздять до Кременчука, заправляти свої автівки — до Кременчука. Де і залишають свої кревні, наповнюючи бюджет нашого міста-сусіда…

Світловодськ набув репутації такої собі незайманої дівчини, у якої в сінях завжди знайдеться гарбуз для бажаючих її засватати. От і обходить бізнес стороною наше місто. А от якби його "батьки" не були б такими суворими — забудовувалась би (тут, звісно, я маю на увазі не ларьки-кіоски, що габаритами і виглядом скидаються на собачу будку) не лише центральна, а й інші вулиці, які сьогодні вражають око своїм запустінням. Словом, поліпшилась би інфраструктура (порівняйте, який вигляд мають фасади і прибудинкові території, що прилягають до торгівельних точок на перших поверхах житлових будинків на тій же ж вулиці Леніна, з виглядом будинків і довкола них на сусідній Приморській вулиці). Врешті-решт місто стало би привабливішим і для інвестора зі сторони. Додаткової привабливості йому могли б надати і кілька філій вищих навчальних закладів. Відтак молодь би не так роз’їжджалася навчатися до Києва, Дніпропетровська, Харкова або — до того ж Кременчука, а отримувала вищу освіту на місці, що набагато ощадливіше для батьківських гаманців. Та й бізнес би мав можливість задовольняти свої потреби у кваліфікованих місцевих кадрах.

— Виходить, все у нас відбувається, як у відомому прислів’ї: "Сам не гав і другому не дам". Які, на ваш погляд, домінують у цьому мотиви?

— Безумовно, вагомим фактором є особисті бізнесові інтереси — не допустити у свою "вотчину" сильних конкурентів. Та все ж зазначу, що у більшості випадків міською владою рухають — не дивуйтесь — патріотичні щодо міста почуття. Але, як-то кажуть, дорога до пекла встелена добрими намірами…

Річ у тім, що найбільш авторитетні наші можновладці у минулому перетворювали Світловодськ на місто-сад, тобто, на місто, яке нині береться за взірець його розвитку, коли на повну потужність працювали заводи-гіганти, на яких з розпростертими обіймами зустрічали кожного нового робочого або ІТРівця, на місто, яке було основним "донором" бюджету нашої області… Але я переконаний, такі ностальгійні спомини якраз і заважають цим людям правильно орієнтуватися у сучасних реаліях. Їм важко змиритися з думкою, що тодішні заводи вже ніколи не запрацюють, а тому пікові роки процвітання Світловодська (а це 70-80 роки минулого століття) вже не повернуться. Треба врешті зрозуміти, що для процвітання треба шукати інші шляхи, наприклад, перетворення Світловодська на курортне місто. До речі, цю думку висловив на нещодавній виїзній Колегії губернатор області Сергій Ларін — у вас, сказав тоді він, для цього є всі умови, головна з яких — наближеність до "великої" води. Але ж, наголошую ще раз, для цього місто треба зробити привабливим. І тут така вкрай жорстка земельна політика не потрібна…

Наприклад, згідно Генерального плану розвитку Світловодська, датованому ще 60-ми роками ХХ століття, в районі вулиці Миру 300 гектарів землі передбачено під будівництво багатоповерхових житлових будинків. Сьогодні ж усім зрозуміло, що цього ніколи не буде. А чому би не роздати ці землі без бюрократичних зволікань під індивідуальне будівництво? Люди почнуть будуватись, активізується торгівля та сфера послуг, які потребуватимуть створення нових робочих місць і таке інше, і тому подібне.

— Тож, чи дочекаємось ми розуміння наших можновладців? І чи не пора розробити новий Генплан, раз старий не відповідає вимогам часу?

— Розробка нового Генплану, який здійснюють відповідні Інститути — надто дороге для бюджету нашого міста задоволення, принаймні — найближчі десять років. А щодо розуміння — важко сказати… Хоча дуже би хотілося, щоб сталося це якомога швидше, бо час уже працює проти міста. Для початку владі та бізнесу варто зібратись і разом визначитись, навіть, не із стратегічним планом розвитку міста, якого ще й досі немає, а із спільним баченням цього розвитку. Якщо, звісно, зацікавлені сторони пов’язують себе, майбутнє своїх дітей із Світловодськом.


Земля і воля, — думка землевпорядника

Прокоментувати сказане Каспровим ми попросили фахівця, який займається безпосередньо земельними питаннями — землевпорядника Романа Глущенка.

Роман Глущенко"Безумовно, — сказав він, — пан Каспров має рацію. Я, як підприємець, який працює у земельному бізнесі, знаю, що люди панічно бояться сесій міськради, на яких досить значна вірогідність того, що їхнє прагнення отримати земельну ділянку приречене на поразку. І це ненормально, адже гальмується розвиток міста, охолоджується підприємницька ініціатива…

Тут мені хочеться провести аналогію на прикладі роботи райдержадміністрації, яка кожні два місяці проводить земельні аукціони на право оренди сільгоспземель. Так от, фермери на цих аукціонах торгуються на повну. Мінімальна ставка орендної плати у 6% від нормативної оцінки землі зростає на цих торгах майже уп’ятеро. І ці кошти наповнюють районний бюджет. Кому від цього погано? І хоча немає ще закону про ринок земель, але є розпорядження голови облдержадміністрації "Про тимчасовий порядок проведення аукціонів". Таке саме треба зробити і у місті. І якомога швидше! Для цього владі треба утворити відповідну комісію у складі влади, бізнесу, громадськості, дати завдання міській архітектурі і земельному відділу вибрати перелік вільних земельних ділянок, визначити поточні обмеження і висвітить всі дані на офіційному міському сайті. І всі бажаючі, заходячи на сайт, бачитимуть всі ділянки з ціною на них. Тільки так можна розраховувати, що місто поступово оживатиме".

Віталій Асауленко,
Богдан Дроздов (фото).