Антигерои города
Так как в газете "Светловодск вечерний" (орган городского Совета) доступ избирателям для критики городских чиновников закрыт, что является признаками цензуры и ущемления свободы слова, обращаюсь в вашу газету.…В двух статьях, помещенных в СВ, сообщается о демонтаже торгового киоска ЧП Сидченко Г.Г., который много лет издевался над жильцами близлежащих домов на ул.Калинина и Приморской тем, что круглосуточно торговал спиртными напитками.
^ Реклама ^Возникает вопрос: кто же эти антигерои, которые открыто нарушали законы, тогда, как еще в 2001 году от газовой службы гл. архитектору города Батяшову С.А. было выдано предписание срочно демонтировать тот киоск, т.к., он был установлен в охранной зоне газопровода, что представляет собой серьезную опасность для микрорайона. Однако предписание не выполнялось годами. Какова причина такой опеки злачного киоска со стороны главного архитектора? Это первый антигерой в этой истории. Второй антигерой — сам владелец киоска Сидченко Г.Г., который не имел ни одного документа, разрешающего размещение киоска и на круглосуточную торговлю алкоголем. Его фамилию редакция СВ бережно не называет — удивительная чуткость.
Есть и еще антигерои в исполкоме, милиции и среди депутатов, которые позволяли Сидченко Г.Г. столько лет вести противозаконную деятельность, наносящую вред не только микрорайону, но и всему городу. Нам пришлось более 20 раз ходить на заседания депутатских комиссий и сессий горсовета, чтобы убеждать депутатов в противозаконности размещения киосков в этом месте. И только благодаря губернатору области Ларину С.Н. злополучный киоск наконец-то был демонтирован, но — не полностью. Остается каменный фундамент, представляющий опасность для детей и пешеходов, выложенный кирпичом бункер глубиною 2,6 метров, разрушенные охранная зона газопровода, бордюры, дорога, газоны и загаженная территория вокруг киоска.
Может быть, все-таки, горисполком, в соответствии со ст.143 и ч.2 ст.212 ГКУ, подаст в суд на Сидченко Г.Г. на возмещение затрат по восстановлению территории до первоначального санитарного состояния? Или будем и дальше оберегать предпринимателя и чиновников, опекающих его?
Ветеран войны П.Г.Адамов
Слово "антигерою" Батяшову
Безумовно, ми могли б і не брати до друку листа шанованого ветерана у своїй газеті, мовляв, звертайтеся до газети міськради "Світловодська вечірнього", який власне й утримується за ваш рахунок. Але ж, з іншого боку, комунальні газетярі не винні, що вимушені кожне своє слово узгоджувати із хазяями високих кабінетів тутешньої влади. І хто ж тоді буде виразником громадської думки, незалежно від того — українською мовою вона висловлюється, чи її північно-східним діалектом. Разом з тим, закони жанру вимагають, щоби була почута й протилежна сторона. А читач, вивчивши питання з обох сторін, сам зробить висновок, хто насправді є антигероєм. От ми і звернулися до головного архітектора Сергія Батяшова…
Автор листа, сказав він, йому добре знайомий. Точніше, їх два — власне, сам підписант і ще одна громадяночка. Але на початку "антигерой" здійснив невеличкий екскурс в історію даного питання. За його словами, той кіоск з початку нульових років належав підприємцеві на прізвище Кущ. По лінії архітектури його існування було цілком законним. І не лише архітектури — у Куща був договір оренди, яку він сумлінно сплачував, а також — паспорт на цю малу архітектурну форму (МАФ). Тобто, зазначає головний архітектор, підприємець Сідченко, який придбав у 2010 році цей кіоск у Куща мав всі законні підстави експлуатувати його далі. Але до цього часу деякі представники обуреної громадськості на чолі з ветераном Адамовим, вже встигли завалити органи місцевого самоврядування гнівними листами та скаргами на тую МАФ.
Тут не треба забувати, нагадав коментатор, що 2010 рік позначився у нас виборами до цих самих органів місцевого самоврядування, тобто, рік був піком загравання потенційних народних обранців із своїм електоратом. І якщо для Адамова і Ко, зокрема, се означало "послушність" до них з боку влади, то для підприємця Сідченко — не продовження договору оренди на цей кіоск. Останній, вірогідно, думав, що невдовзі все "устаканеться", все забудеться і він торгуватиме там, як до цього торгував Кущ. Ан-ні — пильні громадяни продовжували "сигналізувати" і владу, і контролюючі органи. А тут ще в УЖКГ прийшов рішучий начальник…
Коротше, кіоск наприкінці року, що минув, таки демонтували. Хоча, повторився Сергій Батяшов, видимих причин в цьому не було, принаймні, — по лінії його архітектурного відділу.
А щодо того, що у тому кіоску вдень і вночі оптом і вроздріб торгували спиртним, то це, нагадав Батяшов, питання не архітектури, а правоохоронців та податківців. Відносно ж його (кіоску) "крамольності", то у Батяшова є приклади, навпаки, вдячності тамтешніх мешканців за те, що у них під боком була крамничка з крамом першої необхідності, що не маловажно для цієї гористої місцини, особливо, взимку. Ось чому, припустив із вищесказаного головний архітектор, він і став у Адамова і Ко головним антигероєм. Тай прибирати кіоски не компетенція архітектури — для цього є Інспекція по контролю за використанням і охороною земель при УЖКГ.
Есть и еще антигерои в исполкоме, милиции и среди депутатов, которые позволяли Сидченко Г.Г. столько лет вести противозаконную деятельность, наносящую вред не только микрорайону, но и всему городу. Нам пришлось более 20 раз ходить на заседания депутатских комиссий и сессий горсовета, чтобы убеждать депутатов в противозаконности размещения киосков в этом месте. И только благодаря губернатору области Ларину С.Н. злополучный киоск наконец-то был демонтирован, но — не полностью. Остается каменный фундамент, представляющий опасность для детей и пешеходов, выложенный кирпичом бункер глубиною 2,6 метров, разрушенные охранная зона газопровода, бордюры, дорога, газоны и загаженная территория вокруг киоска.
Может быть, все-таки, горисполком, в соответствии со ст.143 и ч.2 ст.212 ГКУ, подаст в суд на Сидченко Г.Г. на возмещение затрат по восстановлению территории до первоначального санитарного состояния? Или будем и дальше оберегать предпринимателя и чиновников, опекающих его?
Ветеран войны П.Г.Адамов
Слово "антигерою" Батяшову
Безумовно, ми могли б і не брати до друку листа шанованого ветерана у своїй газеті, мовляв, звертайтеся до газети міськради "Світловодська вечірнього", який власне й утримується за ваш рахунок. Але ж, з іншого боку, комунальні газетярі не винні, що вимушені кожне своє слово узгоджувати із хазяями високих кабінетів тутешньої влади. І хто ж тоді буде виразником громадської думки, незалежно від того — українською мовою вона висловлюється, чи її північно-східним діалектом. Разом з тим, закони жанру вимагають, щоби була почута й протилежна сторона. А читач, вивчивши питання з обох сторін, сам зробить висновок, хто насправді є антигероєм. От ми і звернулися до головного архітектора Сергія Батяшова…
Автор листа, сказав він, йому добре знайомий. Точніше, їх два — власне, сам підписант і ще одна громадяночка. Але на початку "антигерой" здійснив невеличкий екскурс в історію даного питання. За його словами, той кіоск з початку нульових років належав підприємцеві на прізвище Кущ. По лінії архітектури його існування було цілком законним. І не лише архітектури — у Куща був договір оренди, яку він сумлінно сплачував, а також — паспорт на цю малу архітектурну форму (МАФ). Тобто, зазначає головний архітектор, підприємець Сідченко, який придбав у 2010 році цей кіоск у Куща мав всі законні підстави експлуатувати його далі. Але до цього часу деякі представники обуреної громадськості на чолі з ветераном Адамовим, вже встигли завалити органи місцевого самоврядування гнівними листами та скаргами на тую МАФ.
Тут не треба забувати, нагадав коментатор, що 2010 рік позначився у нас виборами до цих самих органів місцевого самоврядування, тобто, рік був піком загравання потенційних народних обранців із своїм електоратом. І якщо для Адамова і Ко, зокрема, се означало "послушність" до них з боку влади, то для підприємця Сідченко — не продовження договору оренди на цей кіоск. Останній, вірогідно, думав, що невдовзі все "устаканеться", все забудеться і він торгуватиме там, як до цього торгував Кущ. Ан-ні — пильні громадяни продовжували "сигналізувати" і владу, і контролюючі органи. А тут ще в УЖКГ прийшов рішучий начальник…
Коротше, кіоск наприкінці року, що минув, таки демонтували. Хоча, повторився Сергій Батяшов, видимих причин в цьому не було, принаймні, — по лінії його архітектурного відділу.
"Та невже, — заперечили ми, — а Адамов пише, що вам ще у 2001 році газівники зробили припис негайно цей кіоск демонтувати, бо він знаходиться у безпосередній близькості до газогону"…
Цей припис, відповів архітектор, УЕГГ видало, не вивчивши досконало суті питання. Адже кіоски належать до малих архітектурних форм. А державними будівельними нормами (ДБН) не нормується їхня відстань до газопроводів. До того ж, наголосив наш коментатор, цей кіоск вже давно стояв на означеному місці. Газогін же з’явився пізніше. І він (газогін), між іншим, на балансі УЖКГ не перебуває, бо є приватним — його у свій час протягнув власник ресторану (чи то "Кураж", чи то "КлубНічка") на Приморській… А щодо того, що у тому кіоску вдень і вночі оптом і вроздріб торгували спиртним, то це, нагадав Батяшов, питання не архітектури, а правоохоронців та податківців. Відносно ж його (кіоску) "крамольності", то у Батяшова є приклади, навпаки, вдячності тамтешніх мешканців за те, що у них під боком була крамничка з крамом першої необхідності, що не маловажно для цієї гористої місцини, особливо, взимку. Ось чому, припустив із вищесказаного головний архітектор, він і став у Адамова і Ко головним антигероєм. Тай прибирати кіоски не компетенція архітектури — для цього є Інспекція по контролю за використанням і охороною земель при УЖКГ.
