Починаючи від лютого у Світловодську було утворено Дорадчий комітет (ДК), до складу якого увійшли представники громади, влади та комунальників, і він є невід’ємною складовою у прийдешньому реформуванні ЖКГ міста (тепло-та-водозабезпечення), що взявся здійснювати безкоштовно для Світловодська київський Інститут місцевого розвитку. Як обов’язкова умова роботи ДК, у його структурі, задля вивчення громадської думки, було сформовано шість фокусних груп, керівники яких – модератори, після нетривалого стажування у столиці, провели по два засідання. Таким чином, відмічає не без задоволення заступник голови ДК Володимир Павлов, було проведено 12 засідань практично з усіма прошарками населення – ветеранами, підприємцями, бюджетниками, різними партійцями та громадськими діячами тощо. Модератори фокусних груп, зазначив пан Павлов, виконали покладену на них місію. Головним здобутком їхньої роботи він вважає те, що представники різних соціальних груп, залучені до відвертого обговорення комунальних питань, вже не вважать себе такими собі жертвами змови влади та комунальників, які тільки те й роблять, що спустошують їхні кишені та гаманці захмарними тарифами, боротьба з якими незмінно приводила до безрезультатних мітингових пристрастей – чимало представників громади, взявши участь в обговоренні комунальних питань і, відчувши таким чином на собі всю складність проблеми, вже не вважають себе опонентами комунальників – завше, партнерами...

Ще з часів Лєніна, який на суботниках полюбляв тягати важкі колоди, працююча фізично влада неодмінно продовжує викликати у простого люду жвавий інтерес...
І поки там у Києві виконавчі та законодавчі гілки влади б’ють між собою горшки, наші, напередодні Великодніх свят, наче той Владімір Ілліч, демонструють зразки злагоди і консолідації, не нехтуючи навіть такою „чорновою” роботою, як прибирання вулиць. У єдиному пориві зі школярами, студентами, бюджетниками, іншими категоріями нашого народонаселення, світловодські міськдепи та виконкомівці не на словах – на ділі довели, що задля чистоти та охайності рідного міста вони готові полишити папери та комп’ютери у своїх кабінетах і взяти до рук граблі, мітли, лопати... Працювали весело, з вогником і за кілька годин зелена зона, що навпроти Палацу культури і до пристані (даруйте, ресторану „Бриз”) була прибрана тутешньою владою не гірше, ніж, якби це робили професійні двірники.

Ще у 2005 році колектив центральної районної бібліотеки для дітей, що знаходиться на розі Приморської і Калініна і, яка, згідно вивісці, все ще підпорядковується Міністерству культури совєтської України, налічував сім працівниць, наразі ж їх лишилося троє. Але й вони, за словами заступниці директора центральної районної бібліотечної системи (ЦРБС) Тетяни Гуріної, для районних властей є непосильною ношею. Хоча, на наше запитання: може не штат дитячої бібліотеки є „не підйомним” для бюджету району, а приміщення, яке вона займає, пані Гуріна тактовно промовчала... Так чи інакше, зазначила заступниця директора, але Світловодська РДА прагне позбутися цього культурологічного закладу, що обслуговує на сьогодні понад 1100 дітей. Не те, щоби його закрити, говорить вона, - це було би надто зухвало – 30 тисяч книжок (фонд дитячої „районки”) районні можновладці хочуть перевести до центральної районної бібліотеки на Лєніна,62, решту – „розтикати” по бібліотеках сіл району, а ще решту, особливо не мудруючи – у макулатуру. Персонал же планується не позбавляти роботи – є задумка перевести його на роботу до, так званого, локального центру Університету розвитку людини „Україна”, який вже зайняв праве крило бібліотеки, зі „сконом” якої, найймовірніше, опанує й ліве. Тетяна Гуріна наголошує, що всі ці маніпуляції з закриттям здійснюються районним начальством всупереч рекомендаціям начальства обласного...Так, ще у 2006 році вона, шукаючи порятунку, звернулася аж прем’єра Віктора Януковича. З Києва, звісно, лист було „скинуто” на Кіровоград, а вже звідти на адресу РДА надійшов лист за підписом заступника голови Кіровоградської ОДА пана Любченка, де рекомендується таки зберегти недоторканою бібліотечну систему Світловодського району. Та у районного „білого дому” – свої аргументи: утримання дитячої районної бібліотеки утратно для бюджету – раз, на біса вона потрібна, якщо сільські діти до неї не ходять – два. Тому-то й чекали бідолашні бібліотекарки, наче судного дня, 23 березня – на цей день була запланована чергова сесія райради, на якій, згідно порядку денного, мала вирішуватися їхня доля...

Щоби читач довідався, у чому полягає винесене у заголовок перше слово, йому, гадаємо, варто знати, хто ж то такий – Рудольф Матвєєв. А це – 40-річний тренер з дзюдо міського Палацу спорту ДЮСШ №2. За часів спочилого СССР – Майстер спорту, чемпіон РФ з цього видовищного східного єдиноборства, згодом, по переїзді – ще й чемпіон України, для якої, з початком тренерської діяльності у Світловодську, виховав чотирьох Майстрів та понад десяти кандидатів у Майстри спорту. Щойно у цій плеяді – вихованців сансея Матвєєва – сталося поповнення... 23-річний Дмитро Богдан, на нещодавньому представницькому турнірі у Кременчуці, виступив так яскраво, перемігши кількох маститих суперників, що поважному журі не лишилось чогось іншого, як присвоїти світловодському борцеві звання Майстра спорту. Що, власне, й стало приводом для нашої розмови з тренером. Здається, Рудольф може годинами розповідати про своїх учнів – талановитих і не дуже, дисциплінованих і не вельми – адже всі вони для нього наче рідні діти, які, приходячи у дзюдо хлипкими та несформованими школяриками, за кілька років перетворюються на очах тренера у справжніх мужчин. На наше запитання, а чи, випадково, не ваші „починаючі” справжні мужчини „тренуються” на вулицях, „полюючи” на перехожих п’яних мужиків, Рудольф Матвєєв категорично заперечив: його учні на подібні ганебні вчинки не здатні апріорі – не те у виховання...