Опісля драми 10 жовтня з майже примусовим „витискуванням” міського голови Світловодська Павла Солодова з його кабінету, яке, у свою чергу, сталося після рішення міської ради про дострокове припинення його повноважень та повноважень виконкому, у п’ятницю, 13-го пан Солодов знову зайняв своє робоче місце у „білому домі”. Як він повідомив представникам ЗМІ, подібне сталося можливим згідно рішення міського суду, який призупинив „вердикт” депутатів міської ради, які сорока голосами „за” (міська рада Світловодська налічує 50 депутатів) вказали голові міста на двері.

Здавна плавні, що знаходяться на околиці Світловодська, приваблювали мешканців своїм затишком. В ці живописні місця направляють свої стопи і рибалки, де в тихих озерцях можна досхочу настьобати карасиків, і грибники, де в навколишньому лісі можна „вполювати” чимало опеньок, маслюків та білих грибів, і травників, і просто відпочивальників. Та ось, з недавніх пір цю місцину облюбували... „стихійні” сміттєвози. І вже іншого вигляду поступово набувають наші плавні – захаращеного та смердючого...

Минулі вихідні принесли чимало прикрощів мешканцям багатоквартирних будинків на Новому городі й частині Обеліску – суботу та наділю вони знов сиділи без води...Чому так сталося і чи не початок це обіцяного водоканалом страйку? З цими запитаннями ми звернулися до директорки КП „Світловодський міськводоканал” Любові Осіпчук.

10 жовтня наше містечко поповнило список населених пунктів України, де їхні голови були позбавлені владних повноважень достроково. В даному випадку – через зусилля депутатського корпусу.
Варто зазначити, що мер Світловодська Павло Солодов йшов до цієї розв’язки уперто і цілеспрямовано. Так, отримавши майже п’ять місяців тому мерську булаву і подолавши, таким чином, чимало судових перипетій, де конкуренти пробували опротестовувати законність його обрання, пан Солодов повів себе наче розпорядник у власній хлібопекарській фірмі „Хлібодар”, яку він очолював до свого обрання. Голова міста, представник НСНУ Павло Солодов за рекордно короткий термін встиг протиставити себе не лише депутатам-„регіоналам” – головне, представникам крупних підприємств міста, а й налаштувати проти себе ще вчорашніх соратників-однопартійців. Мало того, що мер виявився не гнучким у стосунках з тутешніми містечковими князьками, він ще й до складу виконкому назбирав не вельми авторитетні кадри...

Колись (за „совєтів”) у невеличкому Світловодську налічувалося аж три культурних заклади, де можна було пасивно розважитись за переглядом якої-небудь кінострічки. Ну, по-перше, це окраса міста – міський Палац культури. Там наразі, головно, через брак фінансування, повний капєц із кіно. „Хоча би штати фахівців зберегти, які опікуються тим чи іншим аматорським гуртком, а про відновлення кіносеансів у двох наших залах, ми навіть не заїкаємось”, – бідкається нинішній директор цього „вогнища” культури Анатолій Сало. Другим „кінопунктом” був районний Будинок культури – в ньому ж приблизно таке „кіно”, я і у попереднього культурного закладу. І нарешті – кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка аж на 850 „посадочних” місць. Так, було колись: два кінозали, два касових віконця аби справлятися майже з постійними аншлагами, буфет... Після того, як наше народонаселення поголовно перейшло на „відіки”, храм масової культури, ще на початку 90-х років минулого століття, „пішов з молотка” за, так званою, балансовою вартістю – за 132 тисячі рублів. „Вагу” цієї суми у період, чи то інфляції, чи то гіперінфляції, можуть оцінити не лише економісти... А зараз у цій обшарпаній будівлі у центрі міста чого тільки немає: меблевий салон, кафешка, крамниця побутової техніки, по вихідним по черзі моляться представники чисельних християнських гілок. Немає тільки...кіно. За словами останнього директора кіномережі міста, а нині депутата міськради Миколи Сопільняка, ще у 1987 році прибуток кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка склав один мільйон рублів понад плану...

Новий тариф для населення – 4 грн. 85 коп. за 1м2 опалювальної площі
19 вересня відбулося позачергове засідання виконкому, на якому продовжили розгляд питання затвердження тарифу на теплопостачання на опалювальний період 2006-2007 року.
Нагадаємо, що на черговому засіданні виконкому 14 вересня цього зробити так і не вдалося, адже СП ТОВ “Світловодськпобут” пропонував затвердити 4,98, відділ економіки зупинився на 4,85, а громадськість – 3,81 грн за 1 м2 опалювальної площі для населення.

24 вересня о 14:30 на пульт СДПЧ-17 надійшло тривожне повідомлення: в акваторії Кременчуцького водосховища, приблизно за 1,5 км від берега, два парашутисти впали у воду.

Головний інженер міськводоканалу спростовує доводи одного з членів комісії з перевірки діяльності цього підприємства.
Критичні твердження щодо діяльності КП „Світловодський міськводоканал” колишнього техніка-теплотехніка заводу „Калькулятор” з 20-річним стажем Валентина Пономарьова, який у нинішній час переймається діяльністю комунальних підприємств міста як у складі громадських комісій, так і самостійно, не залишились поза увагою протилежної сторони і ми, дотримуючись постулатів свободи слова, звернулись за коментарем до головного інженера цього підприємства Миколи Пархоменка. Коментуючи, зокрема, переконання пана Пономарьова про те, що водоканал, задля економії електроенергії, не спромігся замінити свої насоси на менш потужні, адже, нині перекачувати, як у недавньому минулому, понад мільйону кубів води, вже немає потреби, пан Пархоменко назвав повною нісенітницею. За його словами, в цій недешевій операції немає потреби. Нині, говорить він, на насосних станціях усіх трьох підйомів встановлено перетворювачі частоти, які дозволяють регулювати у широкій амплітуді режим подачі води, а відтак, витрати електроенергії. „Таким чином, - наголошує головний інженер, - ми маємо економію електроенергії від 15 до 40 відсотків, а це десятки тисяч заощаджених гривень у місяць”.

В разгаре очередной, десятый сезон фестиваля «Червона Рута». По всей Украине проходят отборочные конкурсы, и для кого-то фестиваль обязательно станет трамплином к признанию, а для кого-то останется просто воспоминанием. Приятным или нет, зависит от многих факторов.
В 1995 году мой светловодский друг Виталий Осауленко был дипломантом «Червоної Рути». Зная репертуар и слыша его исполнение, трудно представить, как он мог пройти даже отборочный тур. Он считает себя бардом. Пишет песни в придуманном им стиле – «бардовская песня ужасов». В песнях автора, не знающего нот, главными «героями» являются склепы, морги, кладбища. И с этим багажом – на «Червону Руту»?!