Як розмовляти з ветеранами: поради військового психолога

В Україні понад мільйон людей мають статус ветерана. Багато з них повертаються до цивільного життя і намагаються знову адаптуватися серед рідних та друзів. Проте не всі знають, як правильно спілкуватися з тими, хто має бойовий досвід. Що можна сказати, а чого краще уникати?
^ Реклама ^
Військовий психолог Андрій Козінчук, який до війни служив у головному управлінні розвідки Міноборони, а з початку повномасштабного вторгнення — у батальйоні спецпризначення, дає практичні поради.
Чому це важливо
Повернення з війни — це не просто зміна локації. Людина потрапляє у світ, де військові звички вже не потрібні, а цивільні правила здаються незвичними.
Тому важливо розуміти: скутість у спілкуванні, гострі реакції на безлад або бажання повернутися до армії — це нормальні ознаки адаптації.
Про що НЕ варто говорити
Деякі теми можуть стати болючими. Краще уникати:

Про що МОЖНА розмовляти
Безпечними темами є:
Якщо людині важко підтримувати розмову — почніть самі. Розкажіть щось зі свого життя, це створить приклад і полегшить спілкування.

Як поводитися у повсякденному житті
Якщо зустрілися поглядом — не відводьте очей. Усміхніться, кивніть, прикладіть долоню до серця.
Будьте природними — не потрібно штучно змінювати манеру спілкування або ходити навшпиньках.
Залучайте до справ — "Потрібно зробити паркан, допоможеш?", "Приєднаєшся до прогулянки з дітьми?"
Пояснюйте правила — "У нас зараз такий порядок: один тримає, інший кріпить".
Коли потрібна професійна допомога
ПТСР трапляється не у всіх, а тільки в тих, у кого не вийшло адаптуватися самостійно. Ознаки: флешбеки, постійна тривожність, нав'язливі думки, порушення сну.
Головне — створити територію безпеки, знайти діяльність, яка подобається, і забезпечити підтримку оточення.
Пам'ятайте: якщо людина сама заводить розмову на болючі теми — не переконуйте її у протилежному. Їй важливо бути почутою.
Чому це важливо
Повернення з війни — це не просто зміна локації. Людина потрапляє у світ, де військові звички вже не потрібні, а цивільні правила здаються незвичними.
"У ветеранів може виникати сильна реакція на мінімальні розчарування в повсякденному житті, на конфлікти чи прояви недружності. Їм може бути важко концентруватися і запам'ятовувати нове", — пояснює експерт.
Тому важливо розуміти: скутість у спілкуванні, гострі реакції на безлад або бажання повернутися до армії — це нормальні ознаки адаптації.
Про що НЕ варто говорити
Деякі теми можуть стати болючими. Краще уникати:
- прямих запитань про війну: "Коли це все закінчиться?", "А що ти бачив там?", "Ти вбивав?", "Тобі було страшно?";
- політичних дискусій — вони можуть викликати гострі емоції;
- тем про справедливість і провину — особливо болючі для людей з бойовим досвідом.
"Не треба казати військовому фрази типу "допоможу тобі забути те, що ти пережив". Він не хоче забувати своїх побратимів", — наводить приклад Козінчук.

Про що МОЖНА розмовляти
Безпечними темами є:
- хобі — що цікавило до війни, нові захоплення;
- їжа — улюблені страви,
- рецепти, ресторани;
- побут — повсякденні справи, плани, ремонт;
- спогади про мирний час — школа, університет, перша робота.
Якщо людині важко підтримувати розмову — почніть самі. Розкажіть щось зі свого життя, це створить приклад і полегшить спілкування.

Як поводитися у повсякденному житті
Якщо зустрілися поглядом — не відводьте очей. Усміхніться, кивніть, прикладіть долоню до серця.
Будьте природними — не потрібно штучно змінювати манеру спілкування або ходити навшпиньках.
Залучайте до справ — "Потрібно зробити паркан, допоможеш?", "Приєднаєшся до прогулянки з дітьми?"
Пояснюйте правила — "У нас зараз такий порядок: один тримає, інший кріпить".
Коли потрібна професійна допомога
ПТСР трапляється не у всіх, а тільки в тих, у кого не вийшло адаптуватися самостійно. Ознаки: флешбеки, постійна тривожність, нав'язливі думки, порушення сну.
"Долається це довго — може бути і два роки, і п'ять. Але якщо підтримувати стосунки з ветеранами і залучати їх до спільних справ, це значно зменшує вірогідність виникнення ПТСР", — каже Козінчук.
Головне — створити територію безпеки, знайти діяльність, яка подобається, і забезпечити підтримку оточення.
Пам'ятайте: якщо людина сама заводить розмову на болючі теми — не переконуйте її у протилежному. Їй важливо бути почутою.
Фото: Ілюстративні, ШІ