— Сьогодні ми проводжаємо в останню путь і вшановуємо воїна Владислава Журавльова, який віддав життя за волю і незалежність України, віддав своє життя, аби мали життя ми. Сьогодні Владислав стає в один стрій з усіма нашими героями: воїнами-козаками, гетьманами, січовими стрільцями, воїнами УПА.

Ми є учасниками цієї війни і нам безмежно жаль дивитися на державні стяги, які майорять над могилами героїв. Ми сьогодні ховаємо юнака, який не лишив по собі продовження роду, як багато хто інший.

Батьківщина наша — Україна — зранена, змучена, але нескорена. Там нікому на думку не приходить здатися, якби важко не було. Ми обов’язково переможемо!

Ми пам’ятаємо, як Владислав потрапив у нашу військову частину, був душею компанії, радісний усміхнений… Згодом підписав контракт, а служба за контрактом — це важкий обов’язок. Бути захисником означає взяти на себе тягар відповідальності захищати інших. І він став цим захисником, брав участь у бойових діях безпосередньо. Він як той кремінь стояв, навіть тоді, коли зовсім поряд прилітало, ніколи за себе не думав, а тільки за побратимів. На жаль, він третій загиблий з його розрахунку. Усі троє молоді 22-24 роки: Володимир був із заходу України, Ігор — зі сходу, зі Слов’янська, а третій — Владислав з центру. Усі вони любили країну, любили життя і не боялися смерті. Живе лиш той, хто не живе для себе, а хто іншим виборює життя…

Висловлюємо слова співчуття родині загиблого. Вічна пам’ять і царство небесне Владиславу, який поліг за свободу України.

— Світловодська громада у жалобі. Сьогодні тут зібралися рідні, близькі, побратими, щоб вшанувати пам’ять Владислава Журавльова, який віддав своє життя за наше майбутнє. Від імені громади висловлюю співчуття рідним і близьким загиблого. Розділяємо з вами біль непоправної втрати та схиляємо голову в скорботі. Дякую побратимам, усім воїнам ЗСУ за захист. Ми повинні робити усе, щоб допомагати війську виборювати незалежність нашої держави, помститися і перемогти.