Організація розпочалася з одиночного пікету у 2014 році

— "Знам’янське об’єднання "Майдан"" діє з 2014 року. У день, коли Янукович підписав сумнозвісні диктаторські закони, 17 січня, я вийшла на площу у Знам’янці з плакатом "Ми живемо в країні, де влада вбиває людей". Через певний час до мене почали приєднуватися інші містяни, і з цього дня почав щодня збиратися знам’янський майдан. Прямо на площі ми провели загальні збори й утворили громадську організацію "Знам’янське об’єднання "Майдан"", а мене обрали її керівницею. Спочатку мали суто політичні завдання, але ж Росія розпочала військові дії.

Я підприємиця, мій офіс знаходиться на площі, люди почали заходили до мене з різноманітними питаннями стосовно допомоги українським військовослужбовцям у зоні АТО/ООС, так ми зайнялися волонтерством, навіть внесли зміни в статут. В організації понад п’ятдесят постійних членів. Когось продовжує цікавити політичний напрям, близько п’ятнадцяти осіб усі вісім років займаються суто волонтерством. У 2018 році стали лауреатами національного конкурсу "Благодійна Україна". Усі вісім років у маленькому офісі ми пакували посилки, збираючи необхідне по місту Знам’янці й по колишньому Знам’янському району, маскувальні сітки плели вдома. Безпосередньо спілкувалися з військовими і з їхніх розмов розуміли, що повномасштабна війна все-таки колись розпочнеться...


Розгорнули діяльність одразу після повномасштабного вторгнення

Із початком повномасштабної війни я звернулася до міського голови Володимира Сокирка, який, розуміючи всю необхідність волонтерської допомоги, виділив нам велике приміщення в центрі міста зі зручною логістикою. Так на базі нашої громадської організації виник Центр волонтерської допомоги ЗСУ "Майдан". Ми об’єднали жителів не лише Знам’янки, а й дев’яти навколишніх сіл Знам’янської, Дмитрівської, Суботцівської, Пантаївської громад.
У перші місяці охочих допомагати фронту було дуже багато: щодня працювало до шістдесяти людей, усі були розгублені, налякані, шукали згуртування і можливість бути корисними. Тоді ми встановили власний рекорд, виготовляючи дев’ять маскувальних сіток за день. Людина до всього звикає, до війни також, тож зараз кількість волонтерів зменшилася. Та робота нашого "Майдану" не зупиняється, разом з місцевими жителями працюють близько тридцяти вимушених переселенців. Перший вихідний зробили на Великдень, до цього працювали без перерви.


Працюємо за напрямками, які називаємо цехами

Швейний цех очолює знам’янчанка Надія Постельняк. Першу швацьку машинку принесла я сама, ще чотири нам віддали люди. Шили труси, бафи, шапки, флісові рукавички, нашоломники, подушечки, сідушки, робочі рукавиці із джинсу, зараз — маскувальні халати. Щоправда, із простирадл, але воїни кажуть, що краще так, ніж без нічого.

Маскувальні сітки готують три групи: одна під керівництвом Юрія Майбороди готує основу для роботи, а дві групи умілиць-плетунок вже виготовляють сітки. За нашими підрахунками, ми виготовили їх 150 тисяч квадратних метрів. У зошиті замовлень наперед розписано двадцять замовлень. Це річ, яка швидко виходить з ладу, бо горить.

Із березня почав діяти тютюновий цех. Це ніяка не реклама куріння, це частина солдатського життя. Бо перше, про що просили нас хлопці, це теплий одяг і цигарки. Нам приносять вирощений тютюн, а жінки набивають ним заготовки. На сьогодні виготовлено 120 тисяч цигарок. Керує роботою тут знам’янчанка Тетяна Шведова. Ні вона, ні її колежанки не курять і переконані, якщо людина курити не хоче, вона цього не робитиме. Звісно, куріння — це шкідлива звичка, але поки є такий запит на передову, його треба виконувати, моралізаторство буде потім.

Окопними свічками займається Віктор Латенко, у минулому тренер з велоспорту, переселенець з Харкова. Знам’янчанин Вадим Кучер і його "Гурт ковалів" зробили дві машинки для скручування картону, тож робота вже йде швидше. До нас приходять на екскурсії вихованці дитсадків і учні шкіл та ліцеїв, з порожніми руками не йдуть: приносять жерстяні баночки під свічки.

Жителі Саблиного і Новороманівки Суботцівської громади печуть хліб. Окрема група жінок виготовляє випічку вдома. Родина Бевзів зі Знам’янки смажить пиріжки з картоплею і пончики. Із весни напекли та насмажили понад шість тисяч пиріжків. У нас завжди стоять напоготові коробки зі здобою, які ми передаємо, коли до нас заїжджають воїни.

Команда підприємця і відомого місцевого мецената Юрія Гребенюка, "Гурт ковалів" Вадима Кучера виготовляють буржуйки. Група підприємця В’ячеслава Грицюка із сільськогосподарської плівки, використаних рукавів для зберігання зерна, які дістають із землі, шиють баули та водонепроникні мішки для одягу.
Збирати продукти вже не їздимо, за скільки років вже знають наші потреби. Тож я дзвоню або до громадських активістів, або до старост сіл, які з нами співпрацюють, і вони знаходять можливість доставити нам необхідні овочі, крупи, консервацію тощо. Співпрацюємо і з групою підприємців, які підтримують нас фінансово.

Я координую роботу усіх цих напрямків, на зв’язку майже цілодобово.


Відправки "Майдану" отримують по всій лінії фронту

Так склалося, що опікуємося своїми краянами, про це нас просили їхні батьки, друзі, так встановлювалися зв’язки по всій Україні. Але через соцмережі звертаються і незнайомі нам люди, в основному просять те, що слід робити власноруч, і ми, по можливості, допомагаємо.

Із 2014 року наша організація є учасницею програми "Гуманітарна пошта України", завдяки чому маємо безплатну відправку "Новою поштою". Та всі посилки так не відправиш, не всі воїни можуть дістатися відділень, тож кооперуємося з волонтерами Олександрії, Кропивницького, бо кожна поїздка — це перш за все фінанси на заправку авто, та й сама машина потрібна. Із 2021 року тісно працюємо з кропивницькою волонтеркою Іриною Підкользіною. Разом їздили на позиції до наших хлопців і дівчат. Зараз вона продовжує доставляти вантажі в найгарячіші точки фронту.

Відправляли необхідне для цивільних на деокуповані території. Допомагаємо і внутрішньо переміщеним особам, які живуть у Знам’янці.


Потребуємо робочих рук

У зимовий період працюємо із понеділка по суботу, з 9 до 16 години, поки є денне світло. Благодійники передали нам генератор, щоб швацькі машинки не зупинялися при відключенні електроенергії. Організували власними силами для себе харчування: фермери надають продукти, а одна господиня готує і приносить нам гарячу їжу.

На День волонтера ми збиралися, запрошували представників громад, з якими співпрацюємо.

На знак вдячності підготували понад 250 грамот тим, хто постійно надає допомогу.

Жартома прикидаємо, що після перемоги України зможемо плести сітки для вуличних кафе, шити чи виробляти свічки. Поки ж зупинятися не збираємося. Як можна? Запрошуємо до себе усіх, хто має бажання допомагати ЗСУ. Запитів багато: треба плести сітки, робити окопні свічки. Тож завжди раді робочим рукам.


Разом переможемо!

Про взаємодію зі "Знам’янським об’єднанням "Майдан"" нашому виданню розповіла Анна Трубаченко, помічник-консультант народного депутата України Олеся Довгого:

— Про те, що у Знам’янці розгорнув свою потужну роботу Центр волонтерської допомоги ЗСУ "Майдан", наша команда дізналася на початку березня. Я зв’язалася з його керівницею Наталією Тишкевич, запропонувала підтримку від Благодійного фонду "Можемо разом", і невдовзі ми доставили перший вантаж.
Потім за запитом закупили мобільні телефони, забезпечили воїнів українськими прапорами, звісно, надавали сухпайки.

Зараз в середньому раз на місяць відправляємо у Знам’янку машину з продуктами, які потім підуть на необхідні ділянки фронту.

Разом переможемо!