Зона відповідальності Марини Саакян — місто Світловодськ та селище Власівка міста Світловодська. Марина завжди в курсі подій і скрізь встигає. Аби побачити, як їй це вдається, ми попросили дозволу один робочий день провести поряд з нею, нотуючи основні події. Ось як це було.

Черговий робочий день помічника-консультанта депутата розпочався з особистого прийому громадян. Підприємиця Леся Михайленко звернулася з питанням щодо ведення бізнесу. Розмова конструктивна: зафіксовано найважливіші проблеми, підготовлено необхідні подання, запропоновано допомогу юриста.



Потім у телефонному режимі Марина вирішує декілька організаційних моментів щодо проведення у Світловодську обласного етапу гри "Сокіл" ("Джура"). Після цього вирушає з інспекцією на набережну міста, де саме тривають роботи зі встановлення пам’ятника воїнам-визволителям. Сертифікат на спорудження пам’ятника у 2017 році було передано від народного депутата Олеся Довгого. Від імені громади його отримала голова волонтерської організації "Іволга", мама воїна, загиблого в зоні АТО, Дар’я Ільїна.



На наступну зустріч Марина їде у Власівку. Заступник генерального директора ТДВ "Об’єднання "Дніпроенергобудпром", директор Головного заводу Михайло Бур’янський запросив помічника депутата відвідати його підприємство. Поки Марина вникала в суть питань, які непокоять виробників, ми встигли коротко поспілкуватися з Михайлом Миколайовичем і розпитати його про те, як складаються стосунки працівників підприємства з їхнім представником у Верховній Раді та його командою.



— З Олесем Станіславовичем, — розповів пан Михайло, — ми познайомилися тоді, коли він вперше завітав до Світловодська, іще не будучи нардепом. Я віддавна спостерігав за його діяльністю, і він мені імпонував як особистість. Утім, не можу сказати, що тоді так само прихильно до нього поставився весь колектив підприємства. Перша зустріч починалася доволі складно: люди були насторожені, адже звикли не довіряти політикам. Я нікому не нав’язував своїх поглядів, кожен має право на власну думку, симпатії та антипатії. Будуючи демократичне суспільство, мусимо поважати вибір кожного. Тим більше було приємно, коли наприкінці тієї зустрічі я відчув, як крига скресає, а розмова закінчується на дружній, позитивній ноті. Потім я об’їздив з Олесем Довгим майже всі підприємства Світловодська та Власівки. У 90% випадків результат був таким самим. Олесь Станіславович має харизму та володіє вмінням слухати, шукати консенсус, переконувати. Його позиція завжди виважена, конструктивна, дієва. Це імпонує людям. Коли він став народним депутатом, то я як голова Спілки промисловців і підприємців міста і член керівництва обласного осередку УСППР (Українська спілка підприємців, промисловців та роботодавців), рекомендував обрати Олеся Довгого представником УСППР у Верховній Раді України. Це було зроблено, і ми жодного разу не пошкодували. Усі звернення, зокрема пропозиції щодо внесення до законодавства змін, які стосувалося виробничої діяльності підприємств, було розглянуто. Навіть перебуваючи на лікарняному чи знаходячись на трапі літака, Олесь Станіславович знаходив час і змогу, аби допомагати нам у вирішенні нагальних питань. На місці за реалізацію започаткованих паном Олесем справ і за комунікацію з громадою відповідають його помічники-консультанти. Це чудові люди, справжні професіонали, які віддано працюють на благо нашої держави. Саме такою є наша чарівна і невтомна Марина Саакян.

Що стосується нашого заводу, то раз на рік нардеп обов’язково зустрічається з колективом і звітує про свою роботу, звітує чесно, реальними справами та здобутками. Я працював з усіма депутатами Верховної Ради часів незалежної України, маю з чим порівнювати. 5 років співпраці з Олесем Довгим і його командою переконують, що це найкращий народний обранець з тих, які будь-коли представляли наш округ.



Після завершення спілкування з підприємцем Марина Саакян поспішила на розмову з Сергієм Мізіним, батьком двох дітей, який ініціював підготовку звернення жителів свого мікрорайону — Нового міста — щодо встановлення там ігрового дитячого майданчика. Питання уже в стадії реалізації, відтак потребує щоденної уваги та контролю.



Пан Сергій охоче розповів нам свою історію: "У мікрорайоні, де я проживаю, немає жодного обладнаного місця для дитячих ігор та розваг, — провадив він. — Упродовж декількох років ми намагалися вирішити це питання з місцевою владою, втім безрезультатно: відповіли, що коштів для цього у міському бюджеті немає. Тоді ми вирішили звернутися за допомогою до Олеся Станіславовича. Зворотна реакція виявилася швидкою й ефективною. Зі мною відразу зв’язалася помічник-консультант народного депутата Марина Саакян. Ми вже обговорили з нею питання та способи його вирішення, навіть оглянули місце для встановлення майданчика. Тепер чекаємо на залучення коштів. Усі діти й дорослі з нетерпінням очікують появи острівця розваг.



Далеко по обіді Марина Саакян знайшла хвилинку на короткий перепочинок із чашечкою кави та розмову з нами. Ми скористалися можливістю та задали декілька питань про те, як їй живеться і працюється.

У руках Марини її незмінний атрибут — великий щоденник-планувальник. Його сторінки у густих записах, навпроти годин немає жодної вільної позиції на багато днів наперед. Причому щодня до цього списку важливих справ додаються ще якісь, не менш важливі, які виникають спонтанно. Графік ущільнюється, але якість роботи помічника-консультанта від цього не має права страждати. Отже, доводиться вишукувати внутрішні резерви, наприклад, відмовлятися від обіду чи перерви на каву.

— Мені важко описати свій звичайний робочий день. — зізнається Марина Саакян. — За останні п’ять років не було двох схожих, а не те, щоб однакових. Приходиш зранку з планами на день, починаєш їх виконувати, а тут раптом життя вносить свої корективи, ставить нові задачі — і плани на день доводиться кардинально змінювати. Коли приходжу на роботу, то ніколи не можу передбачити до кінця, які питання доведеться вирішувати і де бути.
Інколи день перетворюється у безперервний прийом громадян. Ніколи не обмежую його в часі: раз люди прийшли, значить мають таку проблему, яка потребує нагального вирішення. Бувають дуже серйозні і складні питання, які вимагають юридичного супроводу. Тоді запрошую до розмови нашу юристку Наталію Чирочку. Бувають питання зовсім прості, втім надзвичайно важливі для людини, яка з ними прийшли. Уважно всіх вислуховую, часто виконуючи при цьому функції психолога. Серед відвідувачів багато людей похилого віку. Найчастіше їх непокоїть нарахування субсидій чи перерахунок пенсій. Молодші мають свої клопоти — їхні основні запити стосуються захисту трудових, майнових та родинних прав: виплати аліментів, оформлення спадщини, допомоги з лікуванням тощо. Найскладнішими у вирішенні є клопотання щодо відкриття у місті або селищі того чи того об’єкта інфраструктурного характеру або культурно-освітнього призначення. Але й з цим ми справляємося. Звісно, тут мусить підключатися особисто Олесь Станіславович.

Часто відбуваються виїзди на зустрічі з бізнесменами, політиками, з громадськістю. Наприклад, коли потрібно обстежити місцевість, де просять встановити дитячий майданчик, як от сьогодні. Зараз у Світловодську споруджують пам’ятник воїнам-визволителям, увесь хід робіт я тримаю на контролі, аби ми вписалися в графік виконання. Значну частину часу відводжу на відвідування різних публічних заходів, урочистостей та святкувань. Зараз готуємося до Дня міста Світловодська: замовляємо гелій для повітряних кульок, купуємо подарунки для номінацій "Людина року", замовляємо квіти — це теж частина моєї роботи. Також намагаємося реалізувати один давно обіцяний сюрприз, але ще не впевнені, що все складеться.

У моїй сумці три телефони, один з яких виключно для приватних розмов (з рідними і близькими). Два інші — робочі. Нещодавно переносила контакти, тому точно знаю, що їх в одному телефоні — 2475. Це ті, з ким мені доводиться зідзвонюватися і перетинатися по роботі на 102-му виборчому окрузі. Інколи бувають такі дні, коли я просто не відводжу телефон від вуха, адже дзвінки надходять один за одним. Тоді перехожі можуть побачити картину, коли я ногою зачиняю дверцята машини, однією рукою тримаю телефон, а іншою на ходу записую щось у блокнот, щоб інформація не була втрачена.

Бувають і більш спокійні дні, коли можу зайнятися підготовкою звітності, моніторингом інформації. Навіть коли приходжу додому, все одно читаю стрічки новин у соцмережах, адже завтра на прийом може звернутися людина з приводу вирішення широко обговорюваного питання. Мушу бути в курсі усіх справ, які хвилюють спільноту. Тому зазвичай до глибокої ночі читаю інтернет. Переглядаю записи місцевих сесій, а періодично на них присутня.

— Чи не кожного дня Вам доводиться відвідувати мистецькі і спортивні заходи. Така їх кількість не притупляє відчуття прекрасного?

— У мене — ні. Адже ставлюся до них по-особливому. Дійсно, я відвідую багато спортивних подій. Олесь Станіславович підтримує чимало ініціатив у цій галузі. Він багато зробив для покращення матеріально-технічної бази спорткомплексу ім.Анатолія Тузовського, КДЮСШ №1. Коли дізнаюся, що є високий результат на змаганнях, то щиро насолоджуюся новинами про здобутки дітей. Врешті, не лише дітей: ми працюємо і для молоді, і для дорослого населення. Їхні здобутки певною мірою сигналізують про ефективність нашої праці. Тому я із задоволенням поспішаю на місцеві спортивні заходи. Мені особисто додає бадьорості можливість побачити радісні палаючі очі учасників, для яких ці змагання важливі.

Часто ми допомагаємо у проведенні концертів до професійних свят — Дня медика, Дня вчителя тощо. Кожен з них по-своєму особливий, дуже важливий і для тих, хто їх готує, і для тих, кому він адресується. Переконана, що поки вируватиме ця активність, поти й житиме місто. Важливими є й заходи військово-патріотичного спрямування, адже на тлі того, що зараз переживає наша країна, дітям і підліткам належить прищеплювати високі моральні цінності, любов до Батьківщини, гартувати патріотичний дух.

Хоча за освітою я економістка, у сфері роботи з громадськістю працюю ще з 2004 року, тобто вже 15 років. Можна сказати, що помічник-консультант посадовців різних рівнів влади — моя професійна діяльність. Для підвищення свого рівня роботи періодично відвідую курси з психології, політконсалтингу. Працювала в Києві, в Житомирській області, зараз працюю на Кіровоградщині.

— Ви — киянка, це вперше, коли працюєте далеко від дому?

— Так, на Житомирщину щодня їздила на роботу з дому. Але відрядження ніколи не були для мене чимось незвичайним. А з 2008 року вони стали частиною життя, і це мене ніяк не лякає і не зупиняє. Світловодськ — новий етап моєї роботи, хоча тепер ситуація з поїздками абсолютно змінилася: тепер я їжджу не на роботу, а навпаки — додому, та й то лише на вихідні, які випадають не так і часто. Утім, я з ентузіазмом ставлюся до своєї роботи, для мене важливі люди, можливість їм допомагати. Тому коли бачу, що справді корисна тут, то охоче працюю. Звісно, основна заслуга в усіх реалізованих проектах належить Олесю Станіславовичу. Це він є інтелектуальним центром і рушієм для вирішення всіх питань, які виникають на окрузі. Я щаслива, що в кожному такому проекті є частинка і моєї безпосередньої участі.

Як маленька дитина з повітряною кулькою, щиро радію за кожен з реалізованих проектів і за кожне вирішене звернення громадянина.

— Минулого року під час перегонів до Дня автомобіліста Ви розповіли, що маєте великий водійський стаж. Водити автомобіль — що це для Вас означає?

— Так, за кермом я з другого дня після отримання водійського посвідчення, а це з 2007 року. Не уявляю, як би могла вести активну професійну діяльність, не будучи мобільною. Власний автомобіль — це не тільки транспортний засіб, це вимір свободи, а іноді й дім на колесах. Буває, що за день поза вирішенням інших справ ще й приходиться проїжджати по 400 і більше кілометрів. А ще їзда приносить мені задоволення. Тому, як би я не стомилася за день і скільки б кілометрів не проїхала, сівши за кермо автомобіля, я трохи відволікаюся від справ і насолоджуюся дорогою.

— Ви пишете вірші. Як знаходите час для них у своїх завантажених днях?

— Вірші — це історія, яка для мене розпочалася у 8-річному віці. У батька був ювілей. Я вирішила, що отримати віршоване привітання від мене йому буде дуже приємно, тому засіла за писання. Коли закінчила роботу, акуратно списаними виявилися три аркуші формату А4. Татові подарунок так сподобався, що коли приходили гості, він просив мене читати цей твір, навіть ставати при цьому на стілець, хоча я ніяковіла. А в школі я вже була активісткою й учасницею усіх заходів, які урізноманітнювала власними віршами. Тепер віршування - це такий процес, який не можна зупинити. Тому, коли о?брази з’являються і проростають, просто беру папір і записую. Тому у мене по будинку розкладено 98 блокнотів, які завжди готові до нових рядків. Це вміння іноді дуже виручає при підготовці до виступу на урочистостях, коли відчуваю, що усі вагомі слова уже сказано, а банальщину виголошувати не хочеться. Поезія дозволяє промовляти про важливі речі емоційно, глибоко і без зайвого пафосу.

— Усе, про що ми щойно говорили, світловодці та власівчани могли бачити і чути, спілкуючись з Вами чи відвідуючи масові заходи. А чого вони точно про Вас не знають?

— Наприклад про те, що ще у школі я чотири роки ходила на гурток до тиру, де перші два роки навчалася стрільбі з револьвера, а потім іще два опановувала гвинтівку. Може й незвичне для дівчини захоплення, але це спорт, який дуже дисциплінує і навчає витримці. А ще про те, що я дуже люблю коней. У Києві раз на декілька тижнів я приїздила в приватну конюшню, де моя подруга рятує коней, що отримали травму чи яких господарі надумали здати на бойню. Вона їх виходжує, а потім катає дітей та дорослих, зокрема і з ДЦП. Обіймаючи коня за шию, я відчувала, як миттєво кудись зникають накопичені втома та негатив. За конями часто сумую. Є й інші захоплення, але про них колись іншим разом. Розмаїття захоплень дуже важливе у моїй праці, воно дає простір для нових ідей і впевненість у власних силах.

— Дякуємо Вам за розмову і бажаємо наснаги у роботі.

З цими словами Марина вирушила на чергову зустріч, а ми направилися працювати над цим матеріалом та спілкуватися з іншими помічниками нардепа Олеся Довгого. Так що чекайте на нові знайомства.

Адреса громадської приймальні Олеся Довгого у Світловодську: вул. Героїв України, 21, телефон: 097 594 49 58 (багатоканльний).