На час перебування у Світловодську опіку над велотуристом взяли активні члени громадської організації "Велотуризм" (голова — Лілія Квітка, співзасновник — Дмитро Бур). Світловодські велосипедисти дізналися про приїзд Шоґана Камеди від своїх кременчуцьких друзів та поширили інформацію про це у соцмережах. Допитливі світловодці зацікавилися оригінальною новиною та усі разом влаштували мандрівнику гостинний прийом: поремонтували велосипед, придбали недорогий одяг, надали облаштоване місце для ночівлі (спить мандрівник у власній палатці-черепашці), місцеві кафе пригостили туриста смачною їжею. Кожен розпитував у Шоґана про те, що найбільше цікавило. "Вісник Кіровоградщини" подарував йому жилет-світловідбивач, декілька випусків газети (Шоґан трохи читає українською) і теж задав чимало питань. У ході розмови, яка увесь час супроводжувалася сміхом, адже японець має легку вдачу, сподіваємося, ми з’ясували ту саму філософію мандрівника Шоґана.

Йому 42 роки. За 9 років мандрів він відвідав 60 країн. До 30 років займався тенісом та бігом і був тренером з цих дисциплін. Але за межею 30-ліття у Японії складно залишатися при роботі. Одного разу він вийшов з дому у тижневу мандрівку і більше не повертався. Гроші у нього були лише на початку подорожі — для перельоту літаком, тепер він не має грошей, а про найменші потреби як то їжа чи елементарний одяг тощо просить тих, хто зустрічається на його шляху. Жодної мети не має — по ходу дізнається щось цікаве і вирушає на його пошуки. Так, в Україні він вперше почув про козаків і вирушив до місць, пов’язаних з ними. За місяць перебування в Україні він рухався за основним маршрутом Львів — Чернігів — Батурин — Полтава — Кременчук — Світловодськ. Адже зі Світловодська його шлях лежав на Чигирин — гетьманську столицю.

Мама Шоґана — викладачка історії Японії, батько — викладач історії світу. Батьки не підтримували таку його ідею і лише не так давно розпочали із зацікавленням стежити за його постами у соцмережах з розповідями про мандрівки. Спілкуються вони не більше одного разу на місяць через Skype, адже є значна різниця у часових поясах. 6 років він ходив пішки, поки у Китаї йому подарували велосипед. Улітку він рухається на північ, взимку — на південь, зокрема цього року збирається в Туреччину. Пересувається вдень, вночі спить. Можливо, саме через такий ритм життя чоловік майже не хворіє. А в разі травм (одного разу його збили на дорозі) звертається у соціальні медзаклади. Він любить спілкуватися, веде записи щодо мандрівок, які його друзі в Японії навіть видали окремою книжкою. Такий мандрівний спосіб життя хотів би продовжити до останніх своїх днів. На чергове запитання щодо сенсу життя та сенсу таких подорожей Шоґан Камеда навів власний приклад:



Як повідомила ГО "Велотуризм", яка активно допомагала мандрівнику і з якою він тепер підтримує контакт, Шоґан побував у Чигирині і на сьогодні знаходиться у Суботові Черкаської області.

Усі, кого зацікавила ця історія, можуть слідкувати за подорожами японця Шоґана Камеди у Фейсбуці. Або самі вирушити у подорож. Втім, як на нас, то додому з неї краще повернутися.

Розмову вела Тетяна Юганова
Перекладала Аліна Дроздова