Як завжди, творчий колектив Палацу культури на чолі з директором Ларисою Ляшенко попіклувався про змістовність заходу. Ведучий Павло Маліцький нагадав присутнім про випробування, які довелося пройти українцям перед тим як нашу землю звільнили від останнього фашистського окупанта. Не оминули увагою і реалії сьогодення, адже четвертий рік поспіль на сході тривають бойові дії в зоні АТО, де виконують свій обов’язок і наші земляки. Та не всім випадає доля повернутися додому живими…

Солістки МПК Наталія Сандрак та Юлія Мартиненко подарували присутнім зворушливі пісні "Калинова балада" й "А мати жде", а Віта Калайко – учасниця народного аматорського театру "Амбіція" з піднесенням продекламувала вірш про війну:

- Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана.
В огні була Вкраїнонька моя –
Була війна жорстока. Вітчизняна...

Пам'ять усіх загиблих на фронтах, закатованих у нацистських катівнях, замучених голодом вшанували хвилиною мовчання… До Вічного вогню поклали квіти…

До присутніх звернувся міський голова Валентин Козярчук. Він говорив про форсування Дніпра, звільнення Новогеоргіївська, втрати українського народу під час Другої світової, нинішню війну на сході, яка забирає життя наших синів та висловив надію, що українцям, врешті, вдасться побудувати незалежну, процвітаючу країну.

Про своїх дідусів, Федора Задою – українця та Андрія Карпачова – росіянина, які, незважаючи на різні національності, разом захищали країну від ворога і отримали нагороди, розповіла заступник керівника апарату Світловодської РДА Валерія Нівакшонова. А на завершення свого виступу вона з хвилюванням у голосі зачитала уривок з поеми "Реквієм" Роберта Рождественського.

Капітан першого рангу Микола Іванович Доненко закликав присутніх завжди пам’ятати про тих, хто у тяжку годину для своєї Батьківщини, став на її захист і ціною власного життя виборов її свободу і незалежність.