Хрещення Господнє: історія та традиції святкування
19 січня православні християни та греко-католики відзначають велике християнське свято — Хрещення Господнє, або як його називають у народі, Водохреще. Цього дня завершується цикл новорічно-різдвяних свят, що розпочався на Різдво, 7 січня.
Це свято має велике значення для кожної віруючої людини, адже Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним, і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала у Спасителя, буде очищена від усіх гріхів Христом.
Історія свята
По досягненні 30-річного віку Ісус Христос прийняв Хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Було це у 15-ий рік правління римського імператора Тиверія. Саме тоді Іван, син священика Захарії, по навіянню Божому пропонував на околицях річки Йордан хрещення покаяння для прощення гріхів зі словами: "Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне".
Разом з юдеями христитися до Івана прийшов Господь Ісус Христос, але Іван вважав себе недостойними хрестити Того, Хто не потребує покаяння, і говорив Йому:
Та Ісус відповів:
Після цього Христос зайшов у річку Йордан і прийняв хрещення від Івана, а коли вийшов на берег, то з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І у той же час на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення.
Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці, адже в цей день людству з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець у голосі, Син Божий у плоті, і Дух Святий у вигляді голуба. Про це свідчать всі чотири Євангелія:
Традиції святкування
На згадку того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, у день Хрещення Господнього, 19 січня, а також напередодні, 18 січня, здійснюється велике освячення води: у церковних сосудах, а також в усіх водоймищах — річках, озерах або інших місцях, звідкіля беруть воду. Вважається, що саме о цій порі вона набуває особливих, цілющих властивостей, здатних освятити душу і тіло людини.
Освячена 19 січня вода називається Агіасмою (святинею). Вона має властивість залишатися свіжою і не псуватись упродовж цілого року. Цю святиню Церква використовує для освячення храмів, домівок, плодів і всяких речей, а вчені і досі не можуть пояснити цього феномену. Її дають пити тяжкохворим. Віруючі християни з глибокої давнини мають звичай брати цю воду для свого домашнього використання і зберігають її поруч зі святими іконами.
Також у день Хрещення існує давній звичай купатися в ополонці, аби вилікуватися від усіх недугіи. Відбувається це у спеціально підготовленому місці, після того як священик з молитвами освятить воду в ополонці, триразово опускаючи в неї срібний хрест. А вже потім, бажаючі занурюються у воду з головою три рази, хрестячись і вимовляючи слова молитви. Сенс обряду в тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Але він є виключно добровільним. Купатися в ополонці чи ні — це вільний вибір кожної людини. А от поститися напередодні свята треба обов’язково, утримуючись і від риби, і від олії.
Після Водохреща, за традицією, у наших пращурів розпочинався новий весільний сезон, який тривав аж до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля.
Історія свята
По досягненні 30-річного віку Ісус Христос прийняв Хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Було це у 15-ий рік правління римського імператора Тиверія. Саме тоді Іван, син священика Захарії, по навіянню Божому пропонував на околицях річки Йордан хрещення покаяння для прощення гріхів зі словами: "Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне".
Разом з юдеями христитися до Івана прийшов Господь Ісус Христос, але Іван вважав себе недостойними хрестити Того, Хто не потребує покаяння, і говорив Йому:
"Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти приходиш до мене?"
Та Ісус відповів:
"Залиш, бо так нам належить виконати написане в Законі і показати приклад людям" (Мт. 3, 14-15).
Після цього Христос зайшов у річку Йордан і прийняв хрещення від Івана, а коли вийшов на берег, то з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І у той же час на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення.
Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці, адже в цей день людству з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець у голосі, Син Божий у плоті, і Дух Святий у вигляді голуба. Про це свідчать всі чотири Євангелія:
"І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана хрестився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!" (Мк 1:9-11)
Традиції святкування
На згадку того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, у день Хрещення Господнього, 19 січня, а також напередодні, 18 січня, здійснюється велике освячення води: у церковних сосудах, а також в усіх водоймищах — річках, озерах або інших місцях, звідкіля беруть воду. Вважається, що саме о цій порі вона набуває особливих, цілющих властивостей, здатних освятити душу і тіло людини.
Освячена 19 січня вода називається Агіасмою (святинею). Вона має властивість залишатися свіжою і не псуватись упродовж цілого року. Цю святиню Церква використовує для освячення храмів, домівок, плодів і всяких речей, а вчені і досі не можуть пояснити цього феномену. Її дають пити тяжкохворим. Віруючі християни з глибокої давнини мають звичай брати цю воду для свого домашнього використання і зберігають її поруч зі святими іконами.
Також у день Хрещення існує давній звичай купатися в ополонці, аби вилікуватися від усіх недугіи. Відбувається це у спеціально підготовленому місці, після того як священик з молитвами освятить воду в ополонці, триразово опускаючи в неї срібний хрест. А вже потім, бажаючі занурюються у воду з головою три рази, хрестячись і вимовляючи слова молитви. Сенс обряду в тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Але він є виключно добровільним. Купатися в ополонці чи ні — це вільний вибір кожної людини. А от поститися напередодні свята треба обов’язково, утримуючись і від риби, і від олії.
Після Водохреща, за традицією, у наших пращурів розпочинався новий весільний сезон, який тривав аж до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля.