Вийшла в світ збірка революційної поезії "До барикад!"
19 червня 2014 року в малій залі оновленого Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичному театрі ім. М. Л. Кропивницького відбулася презентація збірки революційної поезії "До барикад!".
Майдан – чергове суспільне явище, яке стало початком нової епохи в історії України, яка не залишила нікого байдужим. Як і кожна визначна подія, Майдан не міг залишити байдужою душу народу, голосом якої є спочатку вірші, а потім із найкращих – пісні.
Так було від часів Київської Русі (билини), Козацької Доби, Коліївщини (думи, історичні пісні), часів УПА (стрілецькі пісні). В основі цієї лірики лежить патріотизм, звідси її завданням якої вже є не просто реакція на події чи явища, а піднесення до рівня збереження й примноження національного духу.
Саме зразки патріотичної лірики, як один із виявів Революції Гідності, показали поети Кіровоградщини, чиї вірші склали збірку кіровоградської революційної поезії "До барикад!".
У поезіях можна знайти й відгомін шумових гранат і новітніх "тулумбасів" з Майдану, Грушевського та Інститутської, відчувається гіркота сльозогінного газу, біль материнських сліз, братня підтримка Криму і навіть примара президента РФ.
Авторами поезій стали поети різного рівня і різного віку (від однолітків Української Держави до бабусь у досить похилому віці) – це представники не тільки обласного центру, а й Олександрівки, Добровеличківки, Світловодська. Я був одним з учасників презентації. Мій вірш, який ви можете прочитати нижче, "Несоборована соборність" увійшов до збірки.
Не соборована Соборність
Зима забинтувала рани Києва,
але крізь марлю краще видно кров.
Герої вже у чергах під Голгофою,
Перед ведуть Сергій, Михайло і Юрко,
А на Голгофі все без змін:
Хтось миє руки, хтось задкує,
Бо бачить все Господь і чує.
Цвяхи вбивають в очі, руки всім
Гранатами, кийками, щитошòломами
Не вистачає тільки Соломона ще!
Є ті, хто кличе "Я –це...", "Я – ну...".
Кудись хтось тягне, порох сипле –
Ніхто не лиже!
Десь БТР гарчить затято –
Проснутись хочуть автомати,
Хтось плаче десь, хтось стогне, проклинає.
Й не Апокаліпсис, й не рай це.
Ніхто не йде і не стоїть вже.
Десь янголи співають тихо.
"Тарута" – тут і "Океан" ще.
Та два орли зависло хижо –
Одноголовий і мутант:
Всі хочуть жити в нашій хижі
І кожен в ній вже комендант!
Так було від часів Київської Русі (билини), Козацької Доби, Коліївщини (думи, історичні пісні), часів УПА (стрілецькі пісні). В основі цієї лірики лежить патріотизм, звідси її завданням якої вже є не просто реакція на події чи явища, а піднесення до рівня збереження й примноження національного духу.
Саме зразки патріотичної лірики, як один із виявів Революції Гідності, показали поети Кіровоградщини, чиї вірші склали збірку кіровоградської революційної поезії "До барикад!".
У поезіях можна знайти й відгомін шумових гранат і новітніх "тулумбасів" з Майдану, Грушевського та Інститутської, відчувається гіркота сльозогінного газу, біль материнських сліз, братня підтримка Криму і навіть примара президента РФ.
Авторами поезій стали поети різного рівня і різного віку (від однолітків Української Держави до бабусь у досить похилому віці) – це представники не тільки обласного центру, а й Олександрівки, Добровеличківки, Світловодська. Я був одним з учасників презентації. Мій вірш, який ви можете прочитати нижче, "Несоборована соборність" увійшов до збірки.
Не соборована Соборність
Зима забинтувала рани Києва,
але крізь марлю краще видно кров.
Герої вже у чергах під Голгофою,
Перед ведуть Сергій, Михайло і Юрко,
А на Голгофі все без змін:
Хтось миє руки, хтось задкує,
Бо бачить все Господь і чує.
Цвяхи вбивають в очі, руки всім
Гранатами, кийками, щитошòломами
Не вистачає тільки Соломона ще!
Є ті, хто кличе "Я –це...", "Я – ну...".
Кудись хтось тягне, порох сипле –
Ніхто не лиже!
Десь БТР гарчить затято –
Проснутись хочуть автомати,
Хтось плаче десь, хтось стогне, проклинає.
Й не Апокаліпсис, й не рай це.
Ніхто не йде і не стоїть вже.
Десь янголи співають тихо.
"Тарута" – тут і "Океан" ще.
Та два орли зависло хижо –
Одноголовий і мутант:
Всі хочуть жити в нашій хижі
І кожен в ній вже комендант!
Сергій Гайдук
Фото: надані автором