„А ви знаєте, що у Європі та США рейтинг довіри населення до банківської системи в цілому поступається лише рейтингові церкви? Тому, для укладання, скажімо, багатомільйонної банківської угоди, там достатньо лише кивка голови банкіра, що є такою ж гарантією надійності, як і цілий стос юридичних паперів”, - ці слова керуючого відділенням АКБ „Східно-європейський”, члена міськвиконкому Олександра Любарського, поза сумнівів, стали лейтмотивом нашої розмови з ним щодо діяльності і стратегії цієї фінансової установи. А приводом до зустрічі з ним прислужилося відкриття у п’ятницю, 13 квітня, на Ревівці, ще одного відділення цього банку (вже п’ятого у Світловодську). Власне воно (відкриття) пройшло буденно і без напускної помпезності: немає часу на фуршети та палкі промови – треба працювати, наголосив наш співрозмовник. Хоча, не без задоволення, звернув нашу увагу на єдиний стандарт у внутрішньому і зовнішньому оздобленні приміщень „Східно-Європейського банку” – такий собі модерновий європеїзований діловий стиль.

Причиною нашої розмови з лікарем-онкологом Світловодської ЦРЛ Іриною Гончаровою стало тривожне повідомлення на одному з центральних телеканалів, що Кіровоградська область продовжує утримувати „лідерство” серед захворюваності на рак молочної залози серед жінок.

Згідно генерального плану забудови тодішнього Хрущова („стартова” назва Світловодська), на тому місці, де зараз ринок „Світанок”, мав постати величний палац шлюбних церемоній. Згодом, коли „строітєлям комунізма” дозволили вживати відкрито „опіум для народу” - виникла задумка на цьому місці побудувати православний храм. Але спотворена форма капіталізму, що наче цунамі увірвалась на наші терени, внесла свої корективи – з 1993 року обабіч лєнінської, повз Обеліску слави, почав вирувати ринок, відомий під назвою „Світанок”. Вирував і вирує, як переконані органи прокурорського та санітарного нагляду, незаконно. Перші наголошують: немає жодного паперу, який би свідчив про законність „Світанку” - тутешня влада з 2001 року й донині нічого не зробила аби задовольнити прокурорський припис щодо узаконення цієї торговельної площі.

Починаючи від лютого у Світловодську було утворено Дорадчий комітет (ДК), до складу якого увійшли представники громади, влади та комунальників, і він є невід’ємною складовою у прийдешньому реформуванні ЖКГ міста (тепло-та-водозабезпечення), що взявся здійснювати безкоштовно для Світловодська київський Інститут місцевого розвитку. Як обов’язкова умова роботи ДК, у його структурі, задля вивчення громадської думки, було сформовано шість фокусних груп, керівники яких – модератори, після нетривалого стажування у столиці, провели по два засідання. Таким чином, відмічає не без задоволення заступник голови ДК Володимир Павлов, було проведено 12 засідань практично з усіма прошарками населення – ветеранами, підприємцями, бюджетниками, різними партійцями та громадськими діячами тощо. Модератори фокусних груп, зазначив пан Павлов, виконали покладену на них місію. Головним здобутком їхньої роботи він вважає те, що представники різних соціальних груп, залучені до відвертого обговорення комунальних питань, вже не вважать себе такими собі жертвами змови влади та комунальників, які тільки те й роблять, що спустошують їхні кишені та гаманці захмарними тарифами, боротьба з якими незмінно приводила до безрезультатних мітингових пристрастей – чимало представників громади, взявши участь в обговоренні комунальних питань і, відчувши таким чином на собі всю складність проблеми, вже не вважають себе опонентами комунальників – завше, партнерами...

Ще з часів Лєніна, який на суботниках полюбляв тягати важкі колоди, працююча фізично влада неодмінно продовжує викликати у простого люду жвавий інтерес...
І поки там у Києві виконавчі та законодавчі гілки влади б’ють між собою горшки, наші, напередодні Великодніх свят, наче той Владімір Ілліч, демонструють зразки злагоди і консолідації, не нехтуючи навіть такою „чорновою” роботою, як прибирання вулиць. У єдиному пориві зі школярами, студентами, бюджетниками, іншими категоріями нашого народонаселення, світловодські міськдепи та виконкомівці не на словах – на ділі довели, що задля чистоти та охайності рідного міста вони готові полишити папери та комп’ютери у своїх кабінетах і взяти до рук граблі, мітли, лопати... Працювали весело, з вогником і за кілька годин зелена зона, що навпроти Палацу культури і до пристані (даруйте, ресторану „Бриз”) була прибрана тутешньою владою не гірше, ніж, якби це робили професійні двірники.