Бажання стати працівником медичної галузі з'явилося наступного року, після переїзду до міста Уфи. Першого разу Валерія не пройшла за конкурсом, але здаватися не збиралась. Вона влаштувалася на роботу санітаркою в республіканській клінічній лікарні, де пропрацювала з 1969 по 1972 рік. Після чого вступила до Башкірського медичного інституту на факультет педіатрії. Інтернатуру Валерія Петрівна завершувала за спеціальністю дитяча хірургія, анестезіологія та реанімація.

По завершені навчання Валерія Лобова працювала в 17-й міській лікарні Уфи лікарем-анестезіологом (реаніматологом). Але вже восени 1982 року доля привела молоду жінку до Світловодської ЦРЛ. Сюди вона прийшла працювати лікарем-анестезіологом. З 1986 року – завідуюча відділенням. Так продовжується і донині.

Сьогодні відділення, яким завідує Валерія Петрівна, називається відділенням анестезіології з палатами інтенсивної терапії. Хоча в народі воно як і раніше відділення реанімації. В ньому працює 29 медичних працівників: шість лікарів, чотири санітарки, сестра-господарка, старша медична сестра та медсестри палати інтенсивної терапії і медсестри-анестезісти. Робота у працівників відділення подвійна – це анестезіологія (забезпечення наркозами під час операції) і реанімація та інтенсивна терапія в післяопераційний період.

– Ми, фактично, живемо на роботі, а чергуємо вдома, – жартує завідуюча відділенням.

Наразі відділення знаходиться на тимчасових площах, адже в "рідних" стінах триває ремонт, ініціаторами якого стали головний лікар Світловодської ЦРЛ Юрій Котенко та начальник обласного управління охорони здоров'я Микола Бенет.

– До Дня медичного працівника ми сподівалися повернутися в "рідні" стіни, – говорить Валерія Петрівна, – але у зв'язку із тяжкими часами повернення трохи відкладається.

Рекордні темпи оновлення медичного обладнання Світловодської ЦРЛ не оминули і відділення анестезіології. Зокрема, тут з'явилися нові апарати лікувально-діагностичного характеру, апарати дихання, монітори нагляду за хворим тощо.

Робота медика, за словами Валерії Лобової, потребує великого терпіння та вміння приділити увагу кожному, хто її потребує. Адже хвора людина бачить оточуючий світ лише через призму своєї хвороби.

Саме величезного терпіння і бажає вона всім своїм колегам, вітаючи їх із майбутнім святом медичних працівників. А ще любові до своєї професії ("Якщо не любити професію, то не варто й на роботу ходити!", - В.П.), міцного здоров'я, благополуччя, достатку та віри тільки у краще майбутнє.

Микола ШВЕРНЕНКО,
Богдан ДРОЗДОВ (фото).