Не знаю як ви, а особисто я в дитинстві дуже чекала Великодня, бо напередодні, мама мені давала багато варених, біленьких, чепурних яєць, фарби та клей ПВА. Змішавши клей та фарбу, я створювала свої перші "шедеври" — писанки. Потім майже усі писанки дарувались родичам, друзям, знайомим. Дуже багато людей дивувалось не просто пофарбованому, а саме розмальованому, розписаному, прикрашеному яєчку. Це зараз я знаю, що відповідно до історії, та статистики, писанкарство на Україні з 20-х років почало занепадати, бо мало відношення до релігії і було поза законом. І тільки у 1987 з’явився перший музей писанки на території України. З того часу до писанки, як до частини нашої культури, з’явилось шанобливе ставлення та бажання відроджувати таку традицію.
