Мама і донька ВалентинаЮвілярці дуже сподобались квіти від нардепа — пахучі, сказала вона. Посидівши хвилин зо п’ять біля пані Ксенії і накричавши їй на вухо
(старенька погано чує) безліч компліментів та інших приємностей, Єдін поспішив по справах. Сама ж ювілярка весь цей час… співала.
"Це ознака того, що у мами гарний настрій", — зауважила її донька і доглядачка Валентина Скірда…
Ну а ми, залишившись за святковим столом, паралельно із тихим співом іменинниці, слухали розповідь пані Валентини... Її мати, виявляється, тутешня уродженка — народилася вона у древньому Крилові, що нині упокоївся на дні Кременчуцького водосховища.
"Польський Крилів, — не перериваючи свій акапельний спів, уточнила ювілярка. — А знаєш, чому польський? Бо пароход там був — "Польщею" називався"…
Так от, продовжила 72-річна донька, заміж мама вийшла 1934 року за односельця Андрія Артеменка
(він помер 1996 року). Народила первістка — Миколку. Та він помер від скарлатини ледве йому три роки виповнилось. Аби розвіяти тугу, молоде подружжя завербувалося на переселення аж до Сахаліну, де жили і працювали до 1948 року. Потім повернулися на свою малу батьківщину. Вже тут у Андрія і Ксенії народилось троє діток: старша донька
(померла рік тому), потім — наша співрозмовниця, а потім — син, який, також, помер кілька років тому… На сьогодні, окрім доньки Валентини, у пані Ксенії п’ять онуків, шість правнуків і навіть двоє праправнуків.
І келих шампанського для ювіляркиРозмірковуючи про причини довголіття своєї матусі, пані Валентина, серед основних причин називає правильне харчування — ювілярка полюбляє запечений кабак, капусняк, холодець і просто обожнює таку суто українську приправу, як хрін. Його, говорить донька, мамо ладні їсти ледь не з солодощами, хоча до солодкого пані Ксенія геть байдужа. А от білу глину наша співрозмовниця назвала маминим абсолютним "делікатесом" — все життя вона її вживала.
"Ймовірно, це і є основною причиною її довголіття", — припустила Валентина Скірда.
Але в одній причині маминого довголіття вона впевнена стовідсотково — все життя, попри подекуди трагічні обставини, її мама співала. А також майстерно грала на балалайці
(трішки гірше — на гармошці) та добре вибивала на бубні.
"Ще з дитячих літ запам’яталось: прокидаєшся рано вранці, а у дворі мамо на балалайці, а тато на гармошці вже грають і співають", — згадує пані Валентина…
Та й нині, продовжує вона, матуся ще нівроку, за винятком, хіба що, вкрай слабкого зору та слуху. Хоча ще донедавна — аж до 96 років — її мама ще філігранно вишивала дрібним хрестиком чудові картини…
Життя, сказала на останок пані Валентина, яка доглядає маму разом із своїм чоловіком Віктором, нині непросте. Але бідкатись і плакатись не у традиціях цієї родини… І ми ще кілька хвилин слухали тихий спів 100-літньої пані Ксенії.
Віталій АСАУЛЕНКОФото автора