Днями ми відвідали підприємство, яке входить у трійку потужних виробників м’яких сирів в Україні, з доброю динамікою розвитку, все оглянули і поговорили з його власником. Зразу скажемо, що матеріалу набрали на кілька публікацій — настільки змістовною виявилася наша розмова і великим фоторепортаж.

— Тож розпочнемо зі знайомства з генеральним директором. Олеже Григоровичу, розкажіть про себе, будь-ласка.

— Чимало людей мене добре знають, адже мені вже 50 і я ріс у Світловодську. Виховував мене батько, бо мама померла, коли мені було всього 1 рік. Тож не завжди я був слухняним хлопцем. Скоріше навпаки. Але чим старше я стаю, тим більше мене турбує власна репутація, бо розумію, що повинен бути прикладом для своїх чотирьох синів. Мені також небайдуже, що про мене говорять люди. Роблю я для них чимало, бо вважаю, що не можна самому жити в палаці, коли поряд інші живуть в сараях.

— Четверо синів? Можна про сім’ю детальніше?

— Старшому сину — 28 років, він служить у зовнішній розвідці України, мешкає в Києві. Другий син навчається у 9-му класі школи №10. Розраховую на його допомогу у бізнесі. Молодші сини навчаються у 2-му і 4-му класах п’ятої школи, яку і я закінчив. Дружина — моя підтримка і опора. Вона закінчила Дніпропетровський медінститут, санітарний лікар, але довелося дещо перекваліфікуватися. Тепер керує переробним цехом. Помітили яка чистота кругом?

— Так, чистота приємно вражає, особливо білі чобітки у чоловіків і білі туалети на фермі… А хто ви за освітою?

— Я здобув дві вищі освіти: економічну і юридичну. В молоді роки активно займався кінним спортом, працював на Онуфріївському кінному заводі, тож служити потрапив до кінно-спортивного дивізіону на Ставропілля. Після служби в армії там же вступив до інституту, отримав ступінь бакалавра, потім довчився у Кременчуці в академії економіки і права. Ще раніше закінчив річну школу МВС, вивчав охоронну діяльність.

— До занять бізнесом довго йшли?

— Коли я повернувся до Світловодська, спочатку працював на базі відпочинку "Связист", потім заснував підприємство "Корида", займався охороною різних об’єктів, зараз, переважно, своїх. Підприємству 9 років, отже стільки ж і моїй бізнесовій діяльності.

— Я зрозуміла, що до ферм з коровами ви не одразу прийшли?

— Так. Спочатку мав намір побудувати перепелину ферму, була така актуальна тема тоді, але мешканці Подорожнього заперечили — буде воняти! Згодом надійшла пропозиція від громадянина Болгарії, який шукав виробничі площі в центрі України під переробку молока. Приїхав цей спеціаліст, домовилися вкласти кошти у нове підприємство порівну, я взяв кредит у півмільйона, потім сам його і виплачував протягом 4-х років. Побудували цех з виготовлення бринзи. У грудні 2007 року випустили першу продукцію. Партнер навчав технології і надавав допомогу у реалізації продукції. Через 4 роки він вирішив працювати без нас і ось вже майже 5 років ми намагаємося самостійно вийти на ринок збуту. Через монополію великих компаній зробити це дуже важко. Звертаємося до великих дистриб’юторських мереж. Завтра наш представник виїжджає до Львова. Нажаль, українці не "бринзоїди"!

— Але ви не пояснили, як дійшли до думки про власні корівники?

— Коли ми зрозуміли, що молока не вистачає, бо люди повирізали корів, вимушені були створювати свою сировинну базу. Завдання, до речі, не просте. Якби я знав у що впрягаюся, нізащо б не обрав такий складний бізнес.

— Тим не менше, вам це вдалося!

— Ну тепер вже можна пишатися деякими результатами! Ви побачили, що з ферми, де все автоматизовано, молоко закритим трубопроводом подається на пастеризацію. Це прогресивний метод, адже коли молоко поєднується з повітрям, зразу ж в ньому з’являються бактерії. Тож наша продукція — чиста.

— Однак, вам не вистачає власного молока?

— Так, ми закуповує молоко в усіх селах району приблизно на 150 тис. грн. на тиждень. Це "живі" гроші, які потрапляють до кишень жителів району.

— Скільки людей ви забезпечуєте роботою і звідки берете кадри?

— Близько сотні людей заробляють у нас гроші. Майстрів возимо з міста, робітники з різних сіл району їздять автобусами, ми компенсуємо проїзд.

— Чимало людей у місті потерпають від безробіття. Чи є у вас вільні робочі міста?

— Так, запрошую на роботу (з оформленням) працелюбних чоловіків і жінок без шкідливих звичок. Середню заробітну плату у 2,5-3 тис. грн і увесь соціальний пакет гарантую! За довідками звертайтеся до відділу кадрів телефоном: 098 742 74 90.

— Дякую вам за цікаву інформацію. Наступного разу поговоримо про секрети виробництва і цікаві нові проекти, гаразд?

— Згоден. Я готовий ділитися інформацією, щоб про нас знали, купували нашу натуральну продукцію і прагнули до співробітництва.