Місто 6 липня на міському пляжі, за вправної сценарної режисури митців міського Палацу культури, на славу погуляло, вшановуючи Івана Купала. Всі складники цього дійства майстерно були втілені — і пісні, і танці, і театралізовані мініатюри… Без зайвого пафосу можна сказати, що на святі було присутнє відчуття хронологічної подорожі у часи, коли наші пращури жили в абсолютній гармонії з Природою — коли і дерева, і трава, і небо, і Матінка-земля напряму спілкувалися із ними: обігрівали, рятували, лікували… Тому й не було у пантеоні їхніх богів і божеств жодного негативного персонажу.

…Тисячі років потому сьогоднішні нащадки аріїв-українців, без жодного примусу святкували сей день. Дівчата без підказок і настанов пускали у річку віночки, хлопці носили їх на руках. А опісля масово танцювали довкола купальського вогнища. Хто їх вчив цьому, хто наставляв?.. Дійсно, Голос крові — сила нездоланна!