Мене, як мешканця і громадянина м. Світловодська, дотепер дивує, як на такому вельми поважному сайті, як svetlovodsk.com.ua з’являються описові статті слабкої і не простеженої кореспондентської правки.

Аналізуючи зміст написання відносно зібрання громадської ради 19 травня, автор статті Асауленко В.М. пояснює ідею, пишу мовою оригінала, "такого собі Медично-духовного просвітницького центру" в особі отця Володимира, здається від так, як нібито кустарну, приватну і не далеку в своєму розумінні. Що ж, людська гідність і священий сан позивають мене пояснити суспільству початок і похідну зазначеного вислову.

А перед тим сказати, щоб все таки подавати інформацію про людину, треба мінімум з нею зустрітись, осмислити, зрозуміти, а потім вже виносити на розгляд оточуючих. Тим більше, в той час, коли майже кожен може говорити і писати, вміти протистояти генераційній конкуренції високим журналістським вмінням, коректністю і складом, не говорячи про відповідність за суттю.

Щодо самої ідеї. До мене, як до настоятеля парафії Введення Богородиці, звернулась громадський діяч, член робочої групи, заснованої громадською радою для вивчення питання стосовно участі недобудови біля ЗОШ №1 Авсієнко Вікторія Олегівна. Вона запропонувала мені розглянути цю справу і висловити своє бачення відносно комплексної забудови.

В процесі спілкування я зрозумів, що це питання стало каменем перешкоди у використанні приміщення в цільовому призначенні, а профільований напрямок – освітній. Від так, у міському бюджеті та у державі в цілому не вистачає коштів не тільки для завершення будівництва, а навіть на охорону об’єкта!!!

Так вже сталось, що законотворча ініціатива держави в законі "Про свободу совісті та релігійні організації", та юридична складова статуту парафії Введення Богородиці Олександрійської єпархії УПЦ передбачили профільовано-освітній напрямок у вихованні дорослих людей та молоді і не просто виховання, а навіть створення лікарень, будівельно-реставраційних майстерень, духовних шкіл, виробничого напрямку та ін.(стаття 19, п.1 Закону України "про свободу совісті та релігійні організації").

На думку приходять слова-звернення від 8 липня 2005р. доручення президента України Віктора Ющенка №1-1/657, щодо духовної кризи суспільства, в якому він закликає допомогти релігійним організаціям у вирішенні цієї проблеми. І як може повести себе священик, коли до нього звертаються на місцевому рівні відповідно до цього.

Відповім. Самим активним чином.

Ця ситуація зумовила консультативну зустріч на вищому місцевому рівні в кабінеті мера Козярчука В. В.. Альтернативно-ситуативне бачення зацікавило і захопило очільника міста. Він попросив мене розробити соціальну концепцію використання цього комплексу в настоятельському баченні і презентувати громадській раді та депутатському корпусу.

Більш того, Валентин Валентинович ініціював мою зустріч з керуючим Олександрійською і Світловодською єпархією, єпископом Боголепом, щодо цих питань. Владика дав високу оцінку місцевим прагненням і побажав, щоб у місті, не дивлячись на фінансові труднощі, з’явився такий рівень, така перлина духовного створення, якої не має сьогодні навіть у Києві.

Ми наблизились до однієї з ініціатив під назвою "Духовно – Медичного Центру", яку добродій Асауленко назвав "такою собі".

Щоб зрозуміти масштаб пропозиції, необхідно визначитись з елементарною медичною термінологією, такою як традиційна, інтегральна, альтернативна і в її частині натуропатичних включень: фітотерапія, гідротерапія, кінезотерапія, мануальна терапія, гомеопатія та ін..

Давно не таємниця, що теперішня традиційна медицина стала такою за самоназвою. Іншою мовою, вірніше буде називати сучасну медицину – алопатією.

Починаючи з часів пізнього середньовіччя алхімічні розробки, потім хімічні, в кінець біохімічні алопатії перекваліфікували себе і назвали відтепер традиційною медициною, а традиційну перейменували в нетрадиційну. Про наслідки лікування неорганічними сполуками годі вже й говорити. Пігулкова інтоксикація і залежність стали бичем нашого часу і безповоротністю.

А насправді, з давніх-давен до епохи того ж пізнього середньовіччя і надалі справжніми лікарями-традиційниками були апологети народної медицини, православні монастирські здравниці і церковні дома милосердя. Наприклад, апітерапія – лікування ліками з меду та гідротерапія священика Кнейпа, стали основою в багатьох лікувальних закладах санаторно-курортних профілакторіїв. Не говорячи про те, що сучасна кінезотерапія Бубновського і апарат Костельнюка ставлять людей на ноги, тоді як алопатія сковує в корсети.

Можна про все це писати і говорити нескінченно, але все таки писати і говорити ми будемо, нехай і не зараз. Певний час я, як настоятель парафії, заручившись благословенням єпископа Боголепа, готую конспекти для викладання того, що не почує людина ані в школі, ані навіть в медінституті. І мені за щастя пропонувати геніям альтернативної медицини приходити в наше місто і лікувати людей, тим більше, що сам пройшов цей шлях. Не зіткнешся – не зрозумієш. А тут така пропозиція!

Ми говорили з мером, що такий комплекс дій потребує залучення навіть київської бізнесової інвестиційної зони, можливо буде необхідно зустрічатись з самим прем’єр-міністром. Масштаб великий, але треба з чогось починати і зрозуміло, що не з "таким собі Медично-духовним просвітницьким центром" з подачі місцевої преси.

Розумію, що ми звикли на те, що нам все дадуть, і не завжди уявляємо, що той час вже минув. Також розумію, що для багатьох в епоху капіталістичної індустрії цікавить економічна складова проекту, і її теж можна віднайти. І навіть певною мірою наповнити бюджет міста, але мене, насамперед, цікавить здоров’я і радість людей. А заради цього необхідно працювати!

P.S. Парафія зробила землевідвід 0,80 га (р-н Автостанції), де запланувала побудову фонтану з лавочками для відпочинку, лікувальних зелених насаджень (ароматерапія), типового храму, Духовно – Медичного Центру, Дома Милосердя.

Кому не байдуже здоров’я ваше і ваших дітей, приєднуйтесь для створення і реалізації.

З повагою до читачів і головного редактора
Настоятель парафії Введення Богородиці
Протоієрей Володимир Цоуфал