Вірність як основа християнської моралі
Найголовніша клятва, яку дають чоловік і дружина, вступаючи до шлюбу, це клятва у вірності. Пам’ятаємо сьому заповідь Закону Божого: Не чини перелюбу!
^ Реклама ^Цією заповіддю Господь забороняє порушення подружньої вірності і будь-яку незаконну і нечисту любов.
"Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог" (Євр. 13: 4).
Чоловік і дружина мають розуміти, що перелюб – гріх не лише проти свого власного тіла. Це гріх перед сім’єю, Малою церквою, гріх перед Богом.
Перелюбом вважаються будь-які інтимні стосунки поза шлюбом і навіть пожадливі погляди на чужу жінку чи чоловіка.
Але як уникнути гріховних помислів та поглядів, коли у сучасному світі стільки спокуси? З усіх боків на людину буквально навалюються спокусливі видовища і картини, варто лише увімкнути телевізор чи подивитися обкладинки періодичних видань. Та й сучасний одяг спрямований саме на пробудження гріховних думок і бажань.
Так, дійсно, лукавий повсякчас намагається спокусити нас, підштовхнути до гріха, до розпусти, до зради. Він намагається зробити все, аби зруйнувати союз чоловіка і жінки, благословенний самим Господом.
Що ми можемо зробити, аби не піддатися його впливу? Звісно, молитися. Шукати захисту в нашій православній вірі. Берегти свою честь, уникати читання аморальних книг та перегляду аморальних фільмів, не допускати безсоромних пісень і танців, пияцтва.
Пам’ятати про відповідальність перед своїм обранцем, перед дітьми, перед Господом.
Пам’ятати про клятву, яку давали в момент вінчання і плекати думки про те, що :
У той же час не треба забувати, що відношення у шлюбі потребують постійної підтримки. Увага, піклування, турбота один про одного, прагнення зробити кращим життя свого обранця, ніжність, тепло і щирість підкріплюють шлюб і роблять стосунки міцнішими. Любов, взаєморозуміння і довіра захищають сім’ю від життєвих негараздів і спокус. У той же час відсутність любові, відсутність підтримки, ухилення від виконання подружніх обов'язків, постійні сварки, негаразди, взаємні претензії і докори руйнують її, штовхаючи на пошуки "віддушин".
Але вірність обраному шляху, обраній людині – то вибір кожного особисто. І не можна зраджуючи нарікати тільки на зовнішні обставини. Кожного дня, кожної хвилини ми робимо свій власний вибір, адже Господь дав нам усім великий дар – свободу вибору. Інша річ – які наслідки будуть від наших дій і нашого вибору…
А залишатися вірним і чистим можна навіть серед повного безладу і свавілля, як залишається чистою і білою квітка лілії, що зростає на болоті. Спокуси були в усі часи, та людина завжди сама обирала напрям свого шляху.
Замисліться, слова "вірність" і "віра" – мають спільний корінь. І це не випадково, адже віра передбачає перед усе вірність. Вірність Богу, вірність Батьківщині, врешті, вірність своїй родині. Це все дуже близькі поняття, які характеризують людину, її моральні якості.
Благородність людини, її моральність проявляються в малому – в вірності даному слову, вірності обіцянню, вірності друзям, вірності родині.
"Хто вірний в найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і у великому нечесний" (Лк.16,10).
І ці моральні якості виховуються з дитинства, поступово, крок за кроком, шляхом подолання себе, самовиховання, самодисципліни, наслідуванням шляхетних прикладів життєвого шляху і вчинків гідних послідовників християнської віри і, звісно, молитвою.
Так, цей шлях непростий. Він вимагає відданості і великої повсякчасної праці над собою. Шлях угору завжди складний. Але якщо двоє разом ідуть по цьому шляху, зберігаючи чистоту своєї родини, чистоту своєї душі, своїх помислів, підтримують один одного і надихають, цей шлях стає дарунком, а не випробуванням.
Подружжя, які зберігають вірність один одному, які мов зіницю ока бережуть своє домашнє вогнище – все життя гріються у його благодатного вогню, наповнюючись його життєдайною силою. І наповнюють цим теплом своїх дітей, показуючи їм чудовий приклад християнської любові і християнської вірності.
Зоряна Колісник
"Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог" (Євр. 13: 4).
Чоловік і дружина мають розуміти, що перелюб – гріх не лише проти свого власного тіла. Це гріх перед сім’єю, Малою церквою, гріх перед Богом.
"Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують!" (1Кор.6,9-10).
Перелюбом вважаються будь-які інтимні стосунки поза шлюбом і навіть пожадливі погляди на чужу жінку чи чоловіка.
"А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм" (Від Матвія 5:28).
Але як уникнути гріховних помислів та поглядів, коли у сучасному світі стільки спокуси? З усіх боків на людину буквально навалюються спокусливі видовища і картини, варто лише увімкнути телевізор чи подивитися обкладинки періодичних видань. Та й сучасний одяг спрямований саме на пробудження гріховних думок і бажань.
Так, дійсно, лукавий повсякчас намагається спокусити нас, підштовхнути до гріха, до розпусти, до зради. Він намагається зробити все, аби зруйнувати союз чоловіка і жінки, благословенний самим Господом.
Що ми можемо зробити, аби не піддатися його впливу? Звісно, молитися. Шукати захисту в нашій православній вірі. Берегти свою честь, уникати читання аморальних книг та перегляду аморальних фільмів, не допускати безсоромних пісень і танців, пияцтва.
Пам’ятати про відповідальність перед своїм обранцем, перед дітьми, перед Господом.
Пам’ятати про клятву, яку давали в момент вінчання і плекати думки про те, що :
"У світі немає іншої жінки, окрім моєї дружини", "У світі немає іншого чоловіка, окрім мого", "Моє тіло більше не належить мені одноособово, а моїй дружині (чоловікові)".
У той же час не треба забувати, що відношення у шлюбі потребують постійної підтримки. Увага, піклування, турбота один про одного, прагнення зробити кращим життя свого обранця, ніжність, тепло і щирість підкріплюють шлюб і роблять стосунки міцнішими. Любов, взаєморозуміння і довіра захищають сім’ю від життєвих негараздів і спокус. У той же час відсутність любові, відсутність підтримки, ухилення від виконання подружніх обов'язків, постійні сварки, негаразди, взаємні претензії і докори руйнують її, штовхаючи на пошуки "віддушин".
Але вірність обраному шляху, обраній людині – то вибір кожного особисто. І не можна зраджуючи нарікати тільки на зовнішні обставини. Кожного дня, кожної хвилини ми робимо свій власний вибір, адже Господь дав нам усім великий дар – свободу вибору. Інша річ – які наслідки будуть від наших дій і нашого вибору…
А залишатися вірним і чистим можна навіть серед повного безладу і свавілля, як залишається чистою і білою квітка лілії, що зростає на болоті. Спокуси були в усі часи, та людина завжди сама обирала напрям свого шляху.
Замисліться, слова "вірність" і "віра" – мають спільний корінь. І це не випадково, адже віра передбачає перед усе вірність. Вірність Богу, вірність Батьківщині, врешті, вірність своїй родині. Це все дуже близькі поняття, які характеризують людину, її моральні якості.
Благородність людини, її моральність проявляються в малому – в вірності даному слову, вірності обіцянню, вірності друзям, вірності родині.
"Хто вірний в найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і у великому нечесний" (Лк.16,10).
І ці моральні якості виховуються з дитинства, поступово, крок за кроком, шляхом подолання себе, самовиховання, самодисципліни, наслідуванням шляхетних прикладів життєвого шляху і вчинків гідних послідовників християнської віри і, звісно, молитвою.
Так, цей шлях непростий. Він вимагає відданості і великої повсякчасної праці над собою. Шлях угору завжди складний. Але якщо двоє разом ідуть по цьому шляху, зберігаючи чистоту своєї родини, чистоту своєї душі, своїх помислів, підтримують один одного і надихають, цей шлях стає дарунком, а не випробуванням.
Подружжя, які зберігають вірність один одному, які мов зіницю ока бережуть своє домашнє вогнище – все життя гріються у його благодатного вогню, наповнюючись його життєдайною силою. І наповнюють цим теплом своїх дітей, показуючи їм чудовий приклад християнської любові і християнської вірності.
Зоряна Колісник
