Оглядини довгобуду ЗОШ №1, які провів 14 квітня міський голова Валентин Козярчук разом із членами виконкому і керівництвом даної школи, можна вважати за початок його (виконкому) чергового засідання…

Нагадаємо, ледь не з початку каденції Козярчука ота коробка поряд із нинішньою (функціонуючою) першою школою, яка була зведена понад 20 років тому (планувалось їй стати новою першою школою), стала своєрідним подразником поміж мером з його Командою — з одного боку і управлінням освіти на чолі з Геннадієм Френкелем, батьками школярів цієї школи і, чого гріха таїти, — нинішнім складом міськвиконкому — з іншого. Перші наголошують на недоцільності витрачатися щороку на цю недобудову по 150 тисяч гривень на її охорону, бо грошей на її добудову (в межах 30 млн. грн.) у міському бюджеті, звісно, бракує. Тож, якщо, за різними безпековими нормами, її не можна перепрофілювати у щось промислове, торговельне чи житлове — треба її акуратно розібрати та продати як будматеріали, а виручені кошти спрямувати на капремонт існуючої школи. Натомість протилежна сторона, зокрема, через входження міста до різного роду освітніх Програм, фінансованих державою, пропонує об’єкт добудувати або, принаймні, продовжити його "консервування" до кращих часів, бо виручені кошти від продажу розібраного довгобуду дадуть чистого прибутку 500-600 тис. грн., що складе незначний відсоток від загальної потреби на капремонт нинішньої школи…

Тому-то градоначальник, водячи 14-го числа виконкомівців двома поверхами цього довгобуду — аби вони на власні очі побачили і відсутність віконних рам, і іржаві батареї опалення тощо — переконував погодитись з його баченням економії бюджетних коштів. Останні, майже нічого не кажучи ходили за мером…

До слова, куп лайна, як показник остаточного занепаду і запустіння, вони не помітили — що є свідченням більш-менш належної охорони об’єкту.

А ще вони заслухали директора ЗОШ №1 Ольгу Климчук, яка, обережно (аби надто голову не гнівити), розповіла і про те, що її школа — найстаріша у місті, і про те, що хотілося би, щоб її учні навчалися у більш сучасних умовах тощо…

Тоді голова повів делегацію до нинішньої школи і, чимало наполохав учнів з педагогами (якраз урок ішов), оглянули й її. Вона ж, за словами мера, йому подобається набагато більше, аніж щойно оглянутий довгобуд. До того ж для її осучаснення потрібно лиш провести в ній капітальний ремонт. І це буде набагато ощадливіше і раціональніше для бюджету, аніж охороняти (а тим більше — добудовувати) оту коробку, переконував мер присутніх. З "багажем" побаченого й почутого усі й направились до "білого дому" — продовжувати виконкомівське засідання.

І вже у мерському кабінеті мовчазні на виїзді урядники почали говорити. Але — здебільшого не те, що від них хотів чути господар. Довелося йому навіть їхні виступи регламентувати — щоби засідання не скидалося на звичайну говорильню. Та легше від того не стало — навіть секретар міськради Юрій Сапянов запропонував довгобуд не розбирати, а розглянути можливість перетворити його на житловий будинок, у якому і нужденні могли би оселитись, і самі би (своїми коштами або робсилою та за незначної підтримки із міськбюджету) доводили би все "до ума". На зауваження заступника мера з питань ЖКГ Анни Нестеренко, що за існуючими нормами, будь-що інше на відстані, меншої сотні метрів від учбового закладу, будувати і розташовувати заборонено, спікер відповів, що він вніс лише пропозицію, а її обговорення — це вже інша річ. Та й решта урядників пропонували всяке — від входження міста до якоїсь державно-освітньої Програми до замурування (аби зняти охорону і врятувати 150 тисяч гривень людських грошей на її річне утримання) усіх входів до довгобуду, включно з вікнами, до кращих часів, а всередині встановити електронні датчики руху — щоб вчасно зреагувати, якщо якийсь посіпака розмурує і проникне всередину… Пропозиції щодо не-розбирання довгобуду здалися Козярчуку такими фантастичними, що він їх порівняв з відправкою на земну орбіту космічного екіпажу за рахунок… міського бюджету. Та так нічого і не вирішили.

Решта засідання пройшла по більш діловому… Так, у рамках відзначення 30-х роковин Чорнобильської катастрофи, було погоджено виділення із міськбюджету 810 гривень — на грамоти "чорнобильцям" від влади та 13,5 тисяч — на сплату членських внесків за участь Світловодська у складі такої собі Асоціації міст України.

З подання головного лікаря ЦРЛ Юрія Котенка узгодили пропоновану ним (за наказом із Кіровограду, на який, у свою чергу, "тиснуть" із Києва) оптимізацію кількості лікарняних ліжок: планується у три етапи, розтягнуті у часі, їх зменшити, щонайменше, на 10%. У продовження "лікарняної" теми урядники заслухали звіт стосовно так званих благодійних внесків — їхнє надходження, розподілення тощо — заступника голови відповідної депутатської комісії Андрія Маліцького. З нього (звіту) виконкомівці, зрозумівши, що тут не все вельми прозоро і гладко, взяли його (звіт) до відому.

У питаннях блоку економічних найбільш резонансним виявилось клопотання такого собі ФОП Шикмана отримати дозвіл на виїзну торгівлю бочковим квасом, який вже хоч завтра готовий напувати містян цих хлібним напоєм. Та коли урядники довідались, що оцьому ФОПу 30 квасних бочок обходитимуться у 140 грн. (щоправда, не зрозуміло: на місяць чи взагалі?), це питання відправили на доопрацювання до наступного засідання.