Логіка його господарського бачення щодо цього довгобуду наступна: він в оглядовій перспективі навряд чи добудується, а його утримання (послуги охорони), в цінах 2016 року, обходиться місту у 150 тисяч гривень на рік. Можливо, набагато ощадливіше його розібрати, матеріали продати, а на виручені кошти відремонтувати приміщення функціонуючої школи?..

Щоб з’ясувати всі нюанси щодо цього, градоначальник вирішив покластися на думку Громадської ради при міськвиконкомі, яка 19 лютого і провела виїзне своє засідання за участю освітян, представників відповідних служб, батьківського комітету ЗОШ №1 безпосередньо у фойє цього освітнього закладу.



Розпочинаючи засідання голова ГР Михайло Касьянов повідомив присутніх, що у контексті вивчення заданого питання, активісти звернулися до профільних служб і установ, які, у тій чи іншій мірі, мають стосунок і до школи, і до довгобуду – до управління освіти, архітектури, пожежників, санепідстанції тощо. Їхні відповіді, наголосив Касьянов, дають розуміння того, з чим ми маємо справу. Якщо узагальнити, вимальовується наступна картина: нині у ЗОШ №1 навчається 281 учень (а може – максимум, 354), обслуговуючого персоналу (вчителі, технічні працівники тощо) – 42 людини. Крім цього зазначається, що всі позакласні заходи відбувають у шкільному фойє, бо відсутня актова зала, відсутня і гардеробна – учні роздягаються безпосередньо у класах, що, звісно, викликає нарікання санітарної служби. А ще її нарікання (а також й пожежних) викликає те, що шкільна їдальня міститься у підвалі, а шкільна бібліотека, за браком площ, тулиться у майстерні, де викладається трудове навчання. Брак площ не дозволяє облаштувати роздільні приміщення для переодягання до і після уроків фізкультури – дівчатка й хлопчики, звісно, до великого задоволення останніх, переодягаються у спільній кімнаті. Бракує там площ також і для кімнати вчителів, шкільного психолога та методичного кабінету.



Повідомив Касьянов і про експертну оцінку щодо можливості перепрофілювання шкільного довгобуду у щось інше – або житлове, або виробниче. Це, через близькість споруди до будівлі нинішньої першої школи, неможливо. А її ремонт і приведення у відповідність до різних безпекових норм коштуватиме у 14 мільйонів гривень (у цінах 2013 року). Добудувати ж отой довгобуд, вже у цінах початку цього року, обійдеться у 30 мільйонів.

Заступник мера з комунальних питань Анна Нестеренко, у свою чергу, погодилась, що влада стоїть перед непростим вибором: і школи нової хочеться (або, хоч стару відремонтувати), і грошей у бюджеті ні на що немає. І закликала раціонально рахувати бюджетні кошти, явно натякаючи на варіант із розбиранням та продажем довгобуду…



Безумовно, погодження з цією думкою начальника міського управління освіти Геннадія Френкеля не слід було й чекати. Єдине, з чим він погодився і головною комунальницею, так це те, що добудувати отой довгобуд – дорого. Але ж, сказав він, існують чимало державних освітніх Програм та безліч європейських ґрантів. Треба лиш усім зацікавленим сторонам "винайти" вагомі підстави задля "приєднання" до відповідного фінансового джерела. Ну, наприклад, жартома запропонував головний освітянин, розробити проект впровадження у першій школі поглибленого вивчення китайської мови і звернутися з цією ідеєю до китайців, які її і приязно зустрінуть, і грошей під її реалізацію дадуть.



І вже на повному "серйозі" закликав адміністрацію міста не наслідувати порочної практики розбирання на металобрухт наших заводів. На підтвердження своєї правоти, він навів приклад всеукраїнської "пошесті" початку 90-х років у вигляді масового закриття дитячих садків – він, і тоді очолюючи міську освіту, відстояв більшість із них. І час довів: то не було марно – Світловодськ сьогодні чи не єдине місто в області і одне з небагатьох в Україні, де відсутні черги до дитсадків. Тож, давайте, не без пафосу, закінчив свою промову Френкель, докладемо спільних зусиль аби добудувати нову школу, наповнивши цим самим і європейські прагнення України, і гасло: "Все найкраще – дітям!" реальним змістом.

Так чи інакше цей заклик було підтримано членами батьківського комітету ЗОШ №1, чиї діти вимушені "гризти граніт науки" в умовах, вищеописаних і членами громади, один з яких фахово підрахував: отой довгобуд коштує у межах півтора мільйона гривень. Якщо його продати у якості будматеріалів то, з урахуванням витрат на розбирання та супутніх від цього втрат, вийде, щонайбільше, тисяч шістсот – кошти, на які і нинішню школу толком не відремонтувати. А емоційний "трудовик" з 40-річним стажем Василь Кривопляс закликав "козярчуківців" не "заряджати" громадську думку на розбирання довгобуду як на єдиний вихід – він (довгобуд), за його словами, готовий до введення у експлуатацію на 80%: оздоблювані роботи закінчені, комунікації підведені і навіть стіни усередині поштукатурені.



Відтак, виходячи із аргументації сторін, ГР прийняла рішення створити багатопрофільну Робочу групу, яка розглядатиме усі можливі варіанти. А от про розбирання вже не йшлося.