— Пане Ігорю, спершу скажіть, куди „подівся” ваш попередник Сергій Костенко? А також ваше повернення – це пониження, чи підвищення?

— Сергій Васильович пішов на заслужений відпочинок. А моє призначення, звісна річ, - підвищення. Адже, ті посади, які я займав до цього, за рангом, можуть очолювати підполковники. На чолі ж світловодської міліції, згідно табелю про ранги, повинні перебувати особи - не нижче полковничого звання.

— А які посади ви займали, як залишили Світловодськ? До речі, нагадайте, коли це було...

— Після мого 5-річного перебування на посаді начальника Світловодського МРВ, з 2005 року півтора року я обіймав аналогічну посаду у Новоукраїнці, що, також, у нашій Кіровоградській області. Після чого в обласному центрі я більше року очолював міліцію обласного центру та спецвідділ по боротьбі з хабарами та корупційними діями в бюджетній сфері при УМВС в області. А перед тим, як повернутись до Світловодська, керував Службою дільничних інспекторів всієї Кіровоградської області.

— Три роки – не такий вже малий термін у нашому швидкоплинному світі. Яке „господарство” залишив вам пан Костенко?

— За великим рахунком – нормальне. Але так відповісти, значить – нічого не відповісти. Безперечно, міліція на всіх ланках роботи працює. І працює злагоджено. Та, на жаль, я виявив вкрай незадовільне забезпечення світловодської міліції паливно-мастильними матеріалами, від чого страждає її оперативність. Через недостатнє матеріальне забезпечення помітна значна плинність кадрів – вже на сьогодні у міськрайвідділі неукомплектованість кадрами склала 15 посад. А ті, які маємо, складаються переважно зі співробітників зі стажем роботи у два-три роки. Тобто, майже не лишилося досвідчених працівників. І повірте, щодо цього я не „звалюю” провину на Сергія Васильовича Костенка – ви ж знаєте, яка економічна криза вирує нині у світі, сюди ж додайте ще й політичну нестабільність всередині країни. Напевне через це, також, забракло фінансування і для муніципальної міліції – справжньої новації не лише у нашому місці, а й в Україні в цілому. На жаль, наразі у Світловодську я її й „сліду” не знайшов. Ось чому до першочергових своїх задач на новій посаді я відношу поновлення тісної взаємодії світловодської міліції з органами міського самоврядування, з місцевими промисловцями, врешті, з усією територіальною громадою. Адже, у перший раз я очолив Світловодський МРВ у скрутніші, ніж сьогодні, як для міста, так і держави, часи. І налагодження дійсно партнерських стосунків між правоохоронцями, владними структурами і громадою мало на той час лише позивний результат.

— Що, в цьому відношенні, полковник Іванов може запропонувати зі свого боку? Іншими словами, який досвід ви набули за час перебування поза межами нашого міста?

— Дозвольте спочатку сказати про те, як знадобився мені той досвід, який я набув, очолюючи світловодську міліцію. Новоукраїнка... Там – у переважно сільськогосподарському регіоні – застосовуючи світловодський досвід тісної взаємодії міліції і громади, вона (громада) почала сприймати новоукраїнську міліцію, як невід’ємну складову структуру, що разом з іншими службами та органами, забезпечує її нормальну життєдіяльність. На чолі міліції Кіровограда у нагоді став досвід начальника міліції як Світловодська, так і Новоукраїнки. А от щодо роботи в обласному Спецвідділі по боротьбі з хабарами та у Службі дільничних інспекторів, можу сказати: ця робота значно підвищила мої професійні здібності. Так, очолюючи Спецвідділ, я набув тонких специфічних навичок у розслідувані професійно спланованих, а відтак – доволі заплутаних злочинів і зловживань в економічній сфері. Адже подібні правопорушення розробляють люди з вищою освітою і тверезим розрахунком, а не якісь там дилетанти під дією алкоголю чи наркотиків. А щодо останнього аспекту – дуже корисною (у плані професійного зростання) стала робота на чолі всіх дільничних області. Не помилюся, коли скажу, що знайомство переважної більшості нашого населення з міліцією розпочинається саме із звичайного, я б сказав, буденного дільничного. І яке воно це знайомство буде – несе відбиток на ставлення до правоохоронної системи в цілому. Ось чому тут не може бути другорядних справ, важливо все – і звичайна лайка поміж сусідами і крадіжка дірявого мідного тазу. І ще... Моя трирічна відсутність у Світловодську не означає, що я поривав з ним зв’язки – і в Новоукраїнці, і в Кіровограді мене розшукували світловодці з проханням зарадити, допомогти. Так що я частенько у справах сюди навідувався. Відтак, можу без перебільшень сказати: інформацією по місту й району я володів і володію.

— З усього видно, ви повернулися ще більш досвідченішим і „підкованим” у царині правоохоронної роботи. Але, щоб ця робота була більш плідною, треба мати гаразди в особистому житті. Тобто, щоб було куди повернутися після роботи, щоб на тебе чекала кохана, діти...

— Я вас зрозумів... Як виїздив на нове місце роботи – світловодську квартиру довелося продати. Повернувшись назад, службового житла не отримав – знімаю квартиру. Тому родина моя, поки що, перебуває у Кіровограді. Дуже за нею скучаю... Як бачите, в цьому відношення, до іділії ще далеко. Але, переконаний, все обов’язково налагодиться. Тому повністю віддаю себе роботі, а її, повірте, вистачає. От лише завдяки розмові з вами трохи й перепочив.

Віталій АСАУЛЕНКО
На фото: І.Іванов: „...інформацією по місту й району я володів і володію”